Прірва – Lily Amel

Розкинулася прірва під ногами

Узвишшя височить під небесами.

Швидкий вітер завиває сильно,

Як урвище з’явилось тут свавільно?

Там на краю стоїть одна дівчи́на,

І не лякає її темная глиби́на.

Не боїться, бо знає вже, що буде.

Усі ті прикрощі, вона скоро забуде.

Щойно думка ця у ній проснулась,

Вона вдаль, сумно посміхнулась.

І розуміє, що пора би вже розбитись,

Та з світом цим, так важко розлучитись.

Так важко все це просто відпустити,

Пустити все і крок один ступити.

Вічністю минулий день здавався.

Раптом в голові голос розадався:

-“Чи не забула ти, що є ще в світі люди,

Які без тебе не підуть нікуди?

Які тебе ніколи не забудуть,

Вони тебе завжди любити будуть!”

Отеретіла дівчина, як це почула,

Та у відповідь, всього лише зітхнула:

-“Якщо вони мене хоч трішечки жаліють,

Тоді, напевне, точно зрозуміють.

Вони ж то знають: Я його кохала!

А доля, в мене так його забрала!”

Згадавши усі ті безсонні ночі,

Навернулися сльози їй на очі.

-“Ти ж добре пам’ятаєш його так?

У вас, безліч було спільних ознак.

Ти добре знаєш, він тебе також кохав,

Чому ж причиною для самовбивства став?

Він вірним був, ти ж вірною пам’яті його будь.

Про нього згадуй, але й про себе не забудь!

Й може він тобі цього уже не скаже,

Та не спіши так, час тобі покаже!

Тепер на жаль я мушу уже йти,

Та буду радий знов колись прийти!

Ти пам’ятай мої слова, щоночі згадуй,

Й про прірви мені більше не вигадуй!”

Цей голос зник, і раптом тихо стало…

Бажання впасти вже давно пропало.

Заплаче дівчина: Яка дурна!

Хотіла стрибнути вона!

Розмова ця, ще довго душу гріла.

Та раптом ця дівчи́на зрозуміла.

Ураз думка яскраво проясніла:

Вона щойно з коханим говорила!

Всміхнулась. І досі він піклується про всіх,

Навіть тепер, коли його нема в живих…

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)