Голубіє вдалині долина.
Щедро розгаптовані
Луги,
Думав я –
То очі мого сина,
А воно –
Петрові батоги.
Хвилею русявою озима
Хилиться-спадає
На стежки.
Думав то –
Волосся мого сина,
А воно –
Пшеничні колоски.
На траві
Дзвенять-горять росини,
Кожна квітка
З ними розмовля.
Думав я –
То голос мого сина,
То ж земля до мене промовля.
4.09.1988
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua