Поезія України

Сучасна українська поезія


Присвячую дружині

Замріяні верби схилились над ставом,
Купаються коси в воді.
Як рано, дружино, ми сивими стали,
Промчали літа молоді.

Ту вербну неділю завжди пам’ятаю:
Ламали гнучкі пагінці, –

Тоді ще не знали, що нас поєднають
Пахучі вербові дубці…

Вже діти дорослі, мов ті пташенята,
Рушають в далекі світи.
Дозволь же, як в юності, стан твій обняти,
Тривогу з чола відвести.

Літа пролітають, мов коні степами,
Уже у нас, мила, жнива…
Літа пролітають, лишається пам’ять –
Та вербна неділя жива.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Залишити коментар

Ваш імейл не опублікують.

Ви можете використовувати ці HTML теги та команди: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>