Проглянуло сонце крізь ватяні хмари,
Розсипало пригорщі світла.
Веселими барвами річка заграла,
І в донечки личко розквітло.
До хвиль потяглися її рученята,
На ноги звелася несміло:
Сріблястого зайчика хоче спіймати.
Не знає лишень, чи зуміє?
А сонячні зайчики хвилею змиті,
Ген-ген полетіли на крилах.
Та доня не плаче – в старому цім світі
Нове щось для себе відкрила.
А мама радіє найпершим тим крокам
І щастя свого не ховає.
Довірливо дивиться в світ цей широкий
І з донею світ відкриває.
10.05.1990
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua