Публікація Ваших віршів на сайті

Вітаю!

Можемо опублікувати Ваші вірші на сайті! Публікуємо всі авторські вірші, які не порушують законодавство.

Свої роботи надсилайте на адресу:

chernov.i.y@gmail.com

Але без файлів в листах! Лише вірші або інші тексти.

Більш докладно про публікацію віршів

    1) Ваші вірші будуть опубліковані в загальному розділі сайту;
    2) Якщо у Вас більше 30 віршів – створимо для Вас розділ (рубрику);
    3) Якщо у Вас короткі вірші (до 12 рядків і менше 40 слів у вірші) тоді в одному записі буде опубліковано пару Ваших віршів. Для довгих віршів – окремий запис;
    4) Короткі вірші не будуть публікуватися окремо (меньше 30 слів) і якщо він один.

Вимоги до надісланих віршів

    1) Вони не повинні порушувати законодавство;
    2) Бажано, щоб вірш мав свою назву;
    3) У вірша можуть бути «мітки», наприклад для віршів про любов до жінок – «Вірші про кохання», «Вірші про жінку». Як на сайті, це свого роду класифікатор тематик віршів.
    4) Граматика – важлива!

Не бійтеся задавати свої питання.

13 коментарів для “Публікація Ваших віршів на сайті

  1. Чуєш ці удари, десь в грудях, знов ?
    Це серце, отже в венах заворушилася кров.
    Мабуть, що тахікардія, або ще раз любов.

    Я вічно вештався десь по ночах,
    І пройдену відстань міряв не, в кроках,
    А в кимось пронумерованих календарних роках.
    Шукав тебе у різних містах і їх темних дворах,
    В телефонах, і їхніх програмах,
    блогах, журналах, часом на недитячих каналах.

    Не спав. Через тебе.
    Мішки під очима мають колір вугілля.
    Звучить, це хіба не як божевілля ?
    Що прожито, без тебе, ніби ціле життя,
    але це всього лиш ціла неділя,
    І почуваюся як покинуте геть немовля,
    А твоє мовчання і відмови, справно нагадують,
    що я всього лиш теля.

    Сотня пропозицій зустрітись – ніби торгівля,
    А отримати знижку – даремні зусилля.
    Для тебе я завжди біля, а ти сама по собі,
    Що набагато гірше, ніж суботнє похмілля.

    Якщо, між рядків уважно читати,
    То все, що я зміг би тобі зараз сказати:
    “Від безсоння мене не спасти,
    І від думок про тебе, не можна втекти,
    Як цей текст не крути, та моє божевілля – це ти.”

  2. Чому?
    Чому життя таке жорстоке?
    А люди – злісні, без жалю.
    Із сліз створилось гірке море.
    В якому вже й нема краю.
    Чому навколо страх і біди?
    Чому не віра, не любов?
    Поділись від усього ніде!
    Хіба пролиєш свою кров.
    Чому гуляють сумні діти?
    Чому не радісно мені?
    І не ростуть красиві квіти.
    Лише цвітуть вони у сні.
    Щоб була відповідь – одна.
    То не кажіть – “Чому?”
    А – “Яка моя вина?”.

  3. Вірш«Літо»
    {філософська тематика}

    Вечір.Кофе.Захід.
    До кожного явища
    свій підхід.
    Вечір.Багато чого
    не збулося.
    Літо тільки почалося.

    З повагою
    Ганна Вінзор

  4. Це зізнання само
    Мені в думку лягло
    Я живу вже давно
    Но не второпав одно
    Чуму мені не все одно
    На те що буде й було
    Воно мені все дало
    Но немаю нічо

    Розігнавши весь страх
    Що жив у думках
    Я літав наче птах
    На останніх порах
    Все було як у снах
    І бажаний волії смак
    Її любив як дурак
    Розбивавши все в крах

    Я напевне не знав
    Скільки сили втрачав
    Но ось час цей настав
    І я душу віддав
    Щоб літом замерзав
    І вже більш не зігрівав
    Ворон серденько вкрав
    Щоб більш я не літав..

  5. РОЗМОВА
    УКРАЇНЦЯ З БОГОМ

    Українець:

    Дякую Богу,
    Що я українець!
    Мечеть минаю, синагогу,
    Бо християнства є гравець.

    Вірте у Творця, як в себе,
    У сьогоднішній день ось цей.
    Він людство в майбутнє веде.
    Багато на шляху смертей.

    Війни, стихії, обман,
    Інші діяння людські.
    Один – ніхто, інший – пан,
    Широкі долі і вузькі.

    Дякую Богу,
    Що я українець!
    За державу босоногу,
    Живий народу пагінець.

    Не можу змиритись
    З Тобою в одному:
    Росія чому скоритись,
    Не бажає порядку земному?

    Чому вони сусіди наші,
    А не німці чи французи,
    Чому лізуть, як мураші,
    Імперії роблять, союзи?

    Чому живуть за рахунок
    Народів чужих?
    Тому, що шабля їх чарунок,
    Нею б’ють ординці в дих.

    Війна в Москви перша справа,
    Жити без неї ординці не можуть.
    Над переможеним – розправа,
    Його у наймити стрижуть.

    Бог:

    Українці з русичів походять,
    Фактично – це одне і теж.
    Зернові споконвіку водять,
    Город і поле їх манеж.

    Росіяни ж – москалі
    У мірі більшій пастухи.
    Вони, як птахи журавлі.
    Святе: кожухи, лантухи.

    Кров у них ординська,
    Завойовника дух.
    Культура чужинська,
    Кочівника-мисливця слух.

    Не русичі ординці,
    Й ніколи ними не були.
    У Золотої орди кінці,
    Про це народи усі чули.

    Державу свою будуйте,
    Людині жити дайте.
    Національне не руйнуйте,
    Гроші в економіку вкладайте.

    Україна твоя босонога
    Бо її еліта обкрадає.
    Затрималась достатку перемога,
    Нарід жебракує і ридає.

    Так не може бути далі.
    Гуртуйтеся біля влади.
    Забудуться печалі,
    Толкові давайте поради.

    Росія війну покине,
    Народи почнуть бунтувати.
    Добра слава про вас полине,
    Вони миру будуть шукати.
    7 серпня 2019 року.

  6. Доля
    Чом ти мучиш мене,
    Господи скажи?
    Чому ти душу мою рвеш,
    На Бо забери.

    Життя моє один лише туман
    Не розбереш куди вже лізти
    Кругом лиш терен непроглядний
    Впивається й в розрив сміється.

    Подумати лише як занесло мене
    В ці хащі.
    Ти дав побачити любов,
    Лиш на хвилину бути батьком.

    Тепер що маю я
    Скалічену любов і в щент
    Розбите сердце?
    А я вже був повірив в те
    Що буде все гаразд.
    Радів неначе зляканий
    А треба було плакати.
    Щербина Олексій

  7. Справедливость
    Это слово мы давно потеряли,
    Когда у слабого стреляли ,
    Когда контрольна на носу, а в голове сонливость,
    Ну где же ты? Где ты- справедливость?

    Искали, ищем и будем искать
    Как малые дети- родную мать
    Может когда-то нам повезёт
    Запомни одно: Кто ищет тот всегда всё найдет!

    А тот кто не ищет и никогда не искал,
    Тот щастя й судьбу навсегда потерял ,
    Чтоб не было горя и лёгкой сонливости,
    Знай : Не сможем прожить мы без справедливости!

  8. И снова здрасте , господа
    Давно не виделись мы с вами
    Торопитесь ли вы куда ,
    Иль же успели на свиданье ?

    И снова здрасте , вам сюда
    Сейчас подадут крупицы счастья
    Или не те уже года ,
    Чтоб от крупицы ,ваше сердце билось чаще ?

    И снова здрасте , господа
    Возмущены ? Какие страсти
    Вы всё твердите,- “Нам пора”,
    Останьтесь ,приговили причастье.

    Сказать вам чесно , господа ?
    Здесь не нужны ваши расказы,
    Здесь море пота и труда
    А вам нужны интриги и скандалы .

  9. Мене переслідує любов:
    Женеться за мною знов і знов!!!
    Вона скрізь мене зустрічає!
    Вона добра і все прощає…
    І не можу сховатись –
    Хочу віддатися
    Цій величезній любові:
    Повірити врешті решт долі!!!

  10. І скільки книг вже списано тобою
    Скільки сторінок ти вже написав
    І кожен день,починаючи з нової,
    Власний серіал вже склав

    Митець романів,комедій,драм
    Лиш свій сценарій ,точений до болю
    Вирівняний до глибоких ран
    Лиш з ним відчутно справжню волю

    Книга ця -одна ,єдина
    Ніхто не зможе повторити
    На кожну книгу є одна людина
    Нікому не під силу це змінити

    Ні батько й ненька,ні друг чи ворог
    Чорнило не візьмуть до рук
    Зітреш написану частину в порох
    Як буде в ній чужий чийсь друк

    Ця книга сокровенне-лише твоє
    Псувати можеш лише ти
    Як хочеш-розділи її на двоє
    Але лиш з тим,кому і серце згода віддати

    Пиши провали,пиши взлети
    Вставляй абзаци,помилки
    Не слідуй тим напрошеним макетам
    І до кінця творіння допиши

    Щорічна книга в кілька сотень сторінок
    З невизначеним жанром про твоє буття
    Де вписаний кожнісінький твій крок
    Так скромно зве себе-життя!

  11. Коли думаю завжди про тебе,
    Злетіти хочеться в небо
    А коли до тебе торкаюсь
    Мурашки по тілі ідуть.
    А ввечері мені сумно стане,
    Про тебе я зразу згадаю
    Робити що я не знаю
    Зразу курити іду.

    14 люте на носі,
    А я без пари ще досі,
    Закурю собі при порозі,
    І просто собі постою,
    Коли тебе я згадаю
    Курити зразу кидаю,
    І йду у теплу кімнату
    Слухати сумні пісні.

    І знову курю на порозі,
    Вбитий тобою я досі,
    Нічого не допомагає
    Та ніхто нічого незнає
    Що коїться в мене в душі,
    Курю і здоров’я вбиваю
    Виходу більше немаю,
    І мрію з тобою я бути,
    Чи в радості і чи в журбі.

  12. Тисячі років

    Тисячі років тому,
    А мені здається що це було лиш вчора.
    І що я там теж була
    Була серед народу.

    І весь народ кричав “Роспни”
    То не народ кричав, кричала я.
    Там воїни Ісуса тіло росп’яли,
    Та це не воїни,це розпинала я.

    Усі ведуть Ісуса на Голгофу,
    Він хрест тяжкий несе.
    І тіло все стікало кров’ю,
    –Ісусе,мій прости мене!

    Поклали тіло вже на хрест,
    І цвяхи забивають.
    Ті цвяхи забивала я,
    Своїми безсердешними гріхами.

    Підняли Хрест.
    Стікала кров, Ісус вже ледве дихав.
    Упала я перед Христом,
    І тихо я молилась.

    Я каялася в той же день,
    Себе я впізнавала всюди.
    Ісус Христос мій гріх простив,
    “ЗВЕРШИЛОСЯ”Він скрикнув дуже.

    Помер тоді узявши гріх,
    За мене,і за тебе.
    І пам’ятаю той же день
    Коли Марія Магдалина.

    Принесла вістку світлу.
    “–Христос Воскрес! Христос Воскрес!
    Його немає в гробі!”
    Померла я у той же день,

    Я для гріха померла.
    Воскресла я у той же день
    Для Бога я Воскресла!
    Амінь!

  13. Я добре з дитинства пам’ятаю, що білі ромашки ти сильно любила. Вийшовши в поле я рвала для тебе ромашок букети своїми руками. Як жаль що зараз не маю для кого збирати. Знаєш матусю цього року вони такі прекрасні вродили, так розцвіли наші білі ромашки, жаль що не має для кого збирати. Тепер не ходжу я в поле, тепер прихожу я в інше містечко там тоже є квіти і як у полі тихенько, але квіти там не такі, як збирала в дитинстві там є рози, фіалки, тюльпани, а десь і ромашки можна зустріть. Ті квіти зів’януть з’являться нові. Там не можливо гулять як у полі приходивши туди не посмішку, а лиш сльози зустрінеш. У цьому тихому місці душі гуляють померлих людей там є люди добрі, а може і злі надіюсь не скоро буду я в тім сні. Знаєш матусю без тебе так тихо і пусто в житті навіть і ні з ким поговорити. Десь в середині я розумію що хочу побачить тебе вибачитись за все що накоїла і відпустити, як птицю у небо безкрає, блакитне. На нім також багато є душ надіюсь ти є одна із них ці душі не зроблять поганого адже вони стали білокрилі ангели. Хочу сказати я на кінець ти є мій ангел хранитель, а я буду покірно тобі служити.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)