Роздуми – Роман Солонець

Пливуть рядки якогось вірша,
Вербуючи у свій полон.
Люблю, коли навколо тиша.
І коли сам! Як Робізон.

Щоби думки збрелись до купи,
Та обгрунтовано змогли,
Допомогти мені збагнути –
Де товариші, де вороги?

Для кого ладен біль прожити,
Сьогодні, завтра і завжди
Кому віддати все на світі?
Залишивши свої сліди…

У, що найбільше всього вірю,
У чисту правду чи в казки?
У казці всі довкола вірні,
А от в житті, все навпаки.

Це ж, як потрібно любить гроші,
Щоб позабути рідний дім,
Ми ж всі по суті – діти Божі
Чому ж тоді всі блага їм?!

Співають пташки звінко, звінко.
Дають концерти у саду.
Чергову дочита сторінку,
Помрію трішки і піду…

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)