Сам собі гість (самозапрошення) – Юрій Занов’як

ЇЇ очі, неначе карі,
але мають колір змінний.
ЇЇ руде волосся дуже яскраве,
але є речі котрих не зміниш.

Немає причин в океані життя ,
є лише пріоритети
Носа вище , і вгору піднявся,
варто лиш захотіти.

Він приходить у твоє місто.
стукає у твої двері.
Вона з першого разу, так урочисто.
Робить самозапрошення не на твою вечерю.

Рішення було очевидним,
хоч ти і маєш хоробру надію
Але наслідки вийшли кумедні
Що з’являється безнадія.

Він приходить у твоє місто,
стукає у твої двері,
вона в друге, так бадьористо,
Робить самозапрошення, зачекай кілька серій.

Без поспіху – не поспішаючи.
Відповіді не отримав.
Подарунками караючи,
він намалював собі картину.

Він приходить у твоє місто,
стукає у твої двері,
І вже втретє, коли немає змісту,
Виділяють тобі місце в партері.

У цій історії насправді, все чудово,
якщо були б правильні пріоритети.
Немає причин, немає картин.
Це все лише силуети.
Він вже не буде таким,
як на цьому сумному портреті.
Носа вище, вгору піднявся,
малюй краще, думай зараз
І назад, униз, не озирайся!

Один коментар для “Сам собі гість (самозапрошення) – Юрій Занов’як

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)