Скільки думок в моїй голові,
Хотілося щось написати…
Це було вчора,лягала я спати…
Проблема лиш в тому,що лінь було встати.
Сьогодні встаю,намагаюсь згадати,
Який же це вірш перед сном промайнув?
Та нажаль все минулось, забулось, пройшло..
Він з пам’яті просто, банально пішов…
Хтось подумає: – ти божевільне створіння!
Навіщо писать про ніщо?
Для чого творити про те,що не можеш
Зліпити вчорашніх думок?
Можливо у вірші цім сенсу немає.
По суті він просто пустий.
Та думаю, все ж таки, варто звільняти
Хоч іноді,мозок важкий ;)))
Очень крутой стих, хоть как и написано “пустой” но человек старался