Солов’їна – Anbkooo

Єднаймось ми під кровом ночі
одна в нас ціль, одна мета.
Єднає мова солов’їна,
устами нового вірша.

Зазирну в прийдешнє небуття,
горіла недруга свіча,
там лиш дух супротиву стріча,
де?! звук святого каяття?

Дивлюсь на руки, разом з кров’ю,
відпали ретязів шматки.
Шукаю втіхи мого болю,
а чую хруст – чиїсь кістки.

І лиш на звук моєї мови
відлуння створює душа,
візьму той меч назад у руки
і вбережу моє дитя.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)