Німий – ніц не скаже
Сліпий – не побачить краси
Твердий – не заплаче
Пихатий – собі не пробачить
Що в Бога спасіння просив.
Зневіра – хвороба
А ліки – гірке каяття
Та тільки погорда
Закрила дорогу до Бога
До віри в посмертне буття
Це хрест непід’ємний
Але я обрав його сам
Тож досить даремно
Спасіння благать нескінченно
Суворі благі небеса
Хто хрест свій не може
Покірно і гідно нести
Най згине, негоже
У храмі знаходитись Божім
Убогим, ледащим, слабким
Хіба ж не огидно
Закинувши свій важкий хрест
Без віри, злочинно
Благати й благати безмірно
Спасіння в небес?
Олекса Бортко, 16 жовтня 2020 року