Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про душу

Облиште ви красу і юні дні невині…

Облиште ви красу і юні дні невині,
Облиште дар небес, належний вам одній,
І чар своїх очей, і розум промітний,
І голос, і ходу, що гідні лиш богині;
О ні, я набридать не буду вам віднині,

Інакше-бо й краса, і зір очей ясний
Зведуть мене з ума, я стану сам не свій.
Смілішає душа в розпачливій годині.
Тому, якщо торкнусь я вашої руки,
Не треба бліднути й ламати брови в гніві.
Я божеволію, у скронях біль різкий.
Чуттів не покорить у ніжному пориві;
За кривду не беріть цей порух мій палкий,
Але простіть за те, в чім винні і самі ви.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Снігова завія, напрочуд густа…

Снігова завія, напрочуд густа,
Обвіває вії, обгорта вуста,
Тане і повільно по щоках сповза,
Незалежна, вільна, чиста, мов сльоза.

Хочеться всосати її чистоту
І запам’ятати істину просту:

Справедливо й чесно все життя пройти,
Чистоту стерильну в серці пронести.

І не сором людям глянути в лице,
Де б ти не знаходивсь – пам’ятай про це.
У щоденних буднях свято бережи, –
Непорочність серця, чистоту душі.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Где он, тот…

Где он, тот…
За кем порою сердце ноет
В немой томительной тиши?
Зачем, любовью не согрета,
Душа тревожится тоской
И сердце вянет без привета,
Как пленник в стороне чужой?

Кто скажет ей, о друг мой милый,
Люблю тебя – то уж
Казаться будет свет могилой,
О нет…
Так иногда в глуши чужой
Залетный соловей скучает,
Без милой ночи коротает
Под сенью липовых ветвей.
И млеет грудь его больней,
Когда он с грусти безответной
Зальется песнею заветной
В привет подруге молодой.
Но в роще темной и немой
Никто ему не отвечает,
Никто не слышит и не знает.

1847

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Вечером 11 февраля

Душа тоскует и томится, –
Ей скучно, бедненькой, одной,
Ей не с кем грустью поделиться:
С ней нет души ее родной.
Душа родная упорхнула
В разгульный круг пустых людей –

Ее обманчивость сманула,
Там веселее, верно, ей.
Пускай резвится и смеется,
Ей это мило и легко,
Да пусть ни раз ей не взгрустнется
И тяжело, и глубоко.
Пусть радость сердце ей наполнит
И грусть чуждается ее,
Да пусть ей кто-нибудь напомнит
О том, кто плачет без нее…

1851

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я полюбил ее…

Я полюбил ее одну чистосердечно,
Как утро ясное желаемого дня,
Без увлечений, без страстей недолговечных,
Без баснословного и глупого огня.

Нет, я люблю ее так тихо, так глубоко,

Как порою жизнь, как душу, как покой.
Умчит ли от нее судьба меня далеко, –
Я не расстанусь с ней ни мыслью, ни душой…

Я не скажу: она – подруга неземная,
Как бы сказал поэт влюбленный и пустой:
Я говорю: душа ее живая
Сроднилася с моей задумчивой душой!

1849

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Могила

Светит месяц над могилой,
Все вокруг молчит,
Только листьями уныло
Тополь шелестит.
Кто в могиле одинокой
Сном спокойным спит?
Может быть, страны далекой

Путник в ней лежит?
Верно, дева в ней зарыта
Иль герой какой?
Добродетель в ней сокрыта
Иль пастух простой?…
Светит месяц, степь синеет,
Все вокруг молчит;
Сердцу грустно, сердце млеет,
И душа болит.

1845

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Коли гомін за вікном…

Коли гомін за вікном
Вечір поглинає,
Відчуваю, як душа
Стомлена співає.
Як натягнута струна,
Як сопілка грає,
Ця мелодія стара
Мені серце крає.
Пісня лине і бринить,

До небес злітає,
І душа моя в цю мить
Від любові грає.
Спочивай, душе моя,
Від турбот сучасних,
І засни ж бо, як маля,
У цю мить прекрасну.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Душа, як і серце, як батько і мати…

Душа, як і серце, як батько і мати,
Дається з народження тільки одна –
Отож в чистоті її треба тримати,
З поверхні до серця, до самого дна.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua