Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про кохання

Твого погляду блакить…

Твого погляду блакить
Мене вабить і манить.
За тобою, моя мила,
Моє серденько болить.
Погляд твій я скрізь шукаю,
Вранці, ввечері ловлю,
Я тебе завжди чекаю
І завжди, завжди люблю.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Де кохання там і сонце…

Де кохання там і сонце,
А в брехні пітьма завжди.
В дружбі завжди є віконце,
Як живий ковток води.
В шлюбі завжди хмарно й сиро,
Навіть ліжкові без миру.
Всі важкі й сурові дні,

Наче милі на війні.
Лише там, де серце сяє,
Де живе в серцях любов,
Там душа, як скрипка грає
І хвилює серця кров.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Люблю я свою родину…

Люблю я свою родину
І неньку мою Україну.
Люблю я степів простори,
І море люблю, і гори.
Люблю я людей і мову,
Прекрасну, як світ, чудову.
Люблю я пісні веселі
І пахощі хліба в оселі.

Люблю я чудові квіти,
Люблю, як сміються діти.
Люблю я свою родину
І неньку, мою Україну.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Люблю

Я тобі телефоную,
І кажу тобі, люблю,
Ні, кохана, не ревную,
Тільки подих твій ловлю.
Кожне слово, кожну фразу
В своїм серці бережу
І спілкуючись щоразу,
За тобою я тужу.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Лунає пісня над рекою…

Лунає пісня над рекою
І вторять їй мої вірші.
Нічне багаття на просторі
Теплом торкається душі.
А небо темне і глибоке,
Яка чудова, дивна мить,
І в небі місяць, «Боже око»,

Зійшов, щоб землю сторожить.
Відпочивають люди й села,
Міста великі і малі,
І лине пісня невесела
Про біль і радість на землі.
Густий туман на ліс лягає,
На грішну землю і вночі,
Лише кохання сну не знає
Та у гаю старі сичі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Кардіограма кохання…

Кардіограма кохання –
Це на життя сподівання,
Це – я повторюю знову і знову,
Щира надія на зустріч чудову.
Зустріч, що з’єднує юні серця,
Зустріч,що змушує йти до кінця.

Зустріч,що змушує серце співати
І до безтями – до віку кохати.
Ні, не подумай, що пише чудак,
Пише закоханий в тебе, твій ГАК.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Старіння час…

Старіння час…
Тобі підлеглий кожен з нас.
Все на землі старіє, гине, рветься,
Старінню лиш душа не піддається.
Вона завжди, як ранок, як дитина,
Яскрава, прохолодна як роса,

Лише тоді старіє, навіть гине,
Коли зневірена і скривджена краса.
Ото ж, любов з красою бережімо,
Нехай в душі вона ніколи не згаса.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Кардіограмма кохання….

Кардіограмма кохання –
Це на життя сподівання,
Це – я повторюю знову і знову,
Щира надія на зустріч чудову.
Зустріч, що з’єднує юні серця,
Зустріч, що змушує йти до кінця.

Зустріч, що змушує серце співати,
І до безтями – до віку кохати.
Ні, не подумай, що пише чудак,
Дуже закоханий в тебе твій Гак.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

В гостях

Мы на земле все гости – да и только,
Чтоб на нее произвести эффект,
Пускаем корни вглубь земли настолько,
Насколько позволяет интеллект.

И, будучи в гостях, мы ходим в гости,

По приглашенью, часто без него,
Войдя, небрежно ставим в угол трости,
На полку шляпу и на вешалку пальто.

А там висит рабочая фуфайка,
И обувь в глине в уголке стоит,
Встречает вас смущенная хозяйка,
И скажет: «Не шумите, пусть поспит».

Приглашены на кухню будут гости,
Полные чванства, но без интеллекта,
Пьют кровь-вино, играют в нарды-кости,
И доведут хозяйку до аффекта.

С тоскою глядя на гостей незваных,
Послушав их бессмысленные речи,
Проводит их к двери – веселых, пьяных,
И не назначит время новой встречи.

А в спальне я досматриваю сон:
Как будто ею приглашен я в гости,
И, будучи давно в нее влюблен,
Боюсь признаться ей – в фуфайке и без трости.

И понимая: гостю рады дважды –
Когда приходит и когда уходит,
Я в этой жизни задержусь однажды,
В надежде, что поймет и не прогонит.

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Мариля

«Сентиментальна панночка пуста!
На графа проміняла вейделота!»
Поета друзі говорили потай,
Замкнувши при поетові уста.

Але була це дружня сліпота:
На все життя маленька та істота

Печать поклала. Радість і скорбота
В його піснях – це прошва золота,

Навік прошита голкою Марилі,
Її відбиток в німановій хвилі,
Що із сонета у віки ввійшов.

Тому клонюся густолистим липам,
Де запалала гострим смолоскипом
На цілий світ поетова любов.

Автор: Максим Рильский; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua