Вірші від Ірини Басараб

Так солодко. Так ніжно. Так прекрасно.

Так солодко. Так ніжно. Так прекрасно.
Так хочеться тебе обійняти.
Годинники усі зламати.
Не рухатись. Міцно стискати
Прожити. Відчути.
Продовження

Немає серця – vnnplsk

Він голосно кричав і бив посуду,
Ти обирай чи він чи я.
І серце калатало в його грудях,
Нестримано до забуття.

Вона сиділа тихо склавши руки.
Це все нагадувало фільм,невже життя?
І як же йому все це пояснити,
Що не любов була, це просто гра.

Давно нікого серце не любило,
Тай серця вже давно нема.
Його колись любов спалила,
А згарище засипала земля.

Тепер їй інколи бракує казки,
І того людського тепла,
Тому шукає мабуть в інших
Якогось кращого життя.

На мить їй інколи здається,
Що ось вона прийшла любов.
Та тільки серце щось не б’ється,
Не та історія не той герой.

І часу не залікувати рани,
Не прийде вічне забуття,
Тому що хоче пам’ятати
Життя,коли по справжньому жила.

Жила не просто як людина,
В якої дім,робота та сім’я.
Не по сценарію із того фільму,
Коли любов-це є брехня.

Ви скажете немає серця,
Він випив всю її до дна.
А їй би ще одне життя,
Вона б його так само прожила.