Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про матір

Левко Бідний – ОЙ , МАМО , МАМО…

ОЙ , МАМО , МАМО…

Ой, мамо , мамо , мені погано,
Болить у мене серце і душа.
Я за кохалась у того Івана,
Хлопця із сусіднього села.

Я закохалася у нього,
Весь час я бігаю за ним.

А він на мене не звертає уваги,
Каже: «Гуляй із хлопцем ти другим».

І вже не дивиться на мене,
З моєї подружки очей він не спуска.
Я зрозуміла , що милим буде не для мене,
Невдячна доля і любов моя гірка.

Я пригорнулася до мами,
І розказала їй усе.
Радій та знай уже: не за горами,
Те щастя прийде, доню, до тебе.

Ой мамо , мамо , мені вже не погано,
І не болить у мене серце і душа.
Я розлюбила того Івана,
Хлопця із сусіднього села.

І так вже вийшло , як казала мама,
Моє кохання прийшло до мене на весні.
Сусідський хлопець закохався в мене, мамо,
Він дарує мені , свою любов , свої пісні.

Ой, мамо , мамо , я така щаслива, мамо,
Співає і радіє в мене серце і душа.
Я закохалася в нього, мамо,
І хочу заміж за нього , уже сама.
19листопада2008р.

Левко Бідний – ВІДЦВІВ ТОЙ САД.

ВІДЦВІВ ТОЙ САД.

(Присвячую нашій дорогій матусі)

Сади цвітуть навколо хати,
Прийшла весна , усе цвіте.
І коло печі наша мати
Млинці на салі нам пече.

Усім розділить по кусочку,

Сама не з’їсть , нам віддає.
І у вишневому садочку,
На стіл обід вже подає.

Стомилась , сіла на порозі,
Схилила голову свою.
Важке життя і ти в дорозі,
А ми чекаєм, матінку мою.

Дитинство вмить так пролетіло,
Лишилась МАТИ в нас сама.
Відцвів той сад і снігом сипонуло,
Прийшла до нас страшна зима.

І в ті роки ти біля хати
Вдивлялась в хвірточку сама.
Прийде твій син і рада МАТИ,
Але тепер тебе нема.

Відцвів той сад , що коло хати,
Багато років вже пройшло.
І не стрічає вже нас МАТИ,
Могилку снігом замело…
16 липня 2008р.

Левко Бідний – НАША МАТИ

НАША МАТИ

(Присвячую дорогій мамі Наталії Каленіковні)

Сім’я велика в нас була,
І МАТИ всіх , нас всіх любила.
П’ятьох синочків здорових вона
І трьох дочок народила.

Всього аж восьмеро дітей було
Але не всім Бог дав пожити.
Після двох старшеньких синів,
Ти дочку вже стала хоронити.

Далеко, де ж той Казахстан,
Його не видно з України.
Лишилась дівчинка твоя Істан,
В сирій , сирій , сирій могилі.

Ви повернулися в село,
До рідної неньки України.
Приїхали , а там , як на зло,
Лишились одні лиш руїни.

І чоловік пішов твій на війну,
Війна , війна вже почалася.
Лишив з дітьми тебе саму,
А за тиждень й дочка ще найшлася.
Отак з дітьми і немовлям,
Багато горя ти зазнала.
Я розповім тепер все вам,
Мені все ж МАТИ розказала.

Як пережила оту війну,
Страшну війну , й сама не знала.
Стояла довго у вікна,
Свого Івана виглядала.

Він повернувся , він не міг,
Чотири роки ж , був в полоні.
Обняв тебе й дітей своїх,
І цілував твої долоні.
Ви плакали й раділи до утра,
Він дякував , що діток зберегла.
В любові тій ви прожили роки,
Дітей так решту нажили.

Я перед останнім був,
Коли родивсь в тяжку хвилину.
І ласку материнську не забув,
Хоч маю давно свою родину.

О МАТИ , МАТИ , як я міг,
Тебе не слухати роками.
Коли покинув твій поріг,
Я сумував , так сумував за Вами.

Я повернувся у сім’ю,
Де ти учила , як нам жити.
Тепер я Бога все молю,
І не перестаю тебе любити.

За любов і ласку материнську,
За мову й пісню Українську,
За все те , що ти нам дала,
Ви стали для мене – СВЯТА!
12-13 липня 2008р.

Левко Бідний – БОЛИТЬ ДУША У МЕНЕ

БОЛИТЬ ДУША У МЕНЕ

Ой , діти , діти , наші діти,
Ми будемо всі за вас радіти.
Що у вас все добре , все гаразд,
Так це чудово, в добрий час.

Але настали тяжкі дні,
Чому тепер ми всі сумні.

А сум бере , бере , хоч плач,
Зігнувсь від болю я в калач.

А біль у серці , тім моїм,
Не перестає боліти.
О, сину , сину наш , чому запив!?
І як тепер ти будеш жити?

Е ні , в біді лишить не в силах ми,
Ми ще поборемось за тебе.
На вірну путь поставимо тебе ми,
І будеш жити ти так , як треба.
Любить сім’ю і поважать батьків,
І бути самим собою.
Займися спортом , на роботі будь стрімким,
І сім’я залишиться з тобою.

А про горілку кляту ти забудь,
Забудь її на віки.
Забудь про пиво , про вино,
Забудь про все , що не потрібно.

Не забувай лиш про сім’ю,
Про жінку і дитину.
Не забувай і про батьків своїх,
Та бережи свою родину.

А родина в тебе одна,
Без горілки , пива і вина.
Люби її , всім серцем ти кохай,
Та про сім’ю , синок , ти більш не забувай!!!
23-24 червня 2008р.

Мелодія душі

Якби не чув мелодії такої,
То все б спокійно й лагідно текло.
А то почув цю пісню, і до болю,
Неначе жаром душу обпекло.

Вона пливе повільно над рікою,
Закутана в лунку вечірню млу,

І над простором тиші і спокою
Вирує, в’ється і бентежить слух.

Слова прості і лагідні про МАМУ,
Крилом торкають душу без кінця.
І випливає, ніби із туману,
Мелодія, що полонить серця.

Вона цілком забрала мою душу
Й ДО серця прикипіла назавжди.
Тож, де б не був, мелодію я мушу
Безтямно шанувати й берегти.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Матері

Кожен ранок в Тетерів спадають
Голубі тумани навесні.
І вітри летючі овівають
Твої коси в срібній сивині.

Чом стоїш при схиленій ялині
Край дороги, що побігла вдаль,

Чом в очах твоїх у материних
Світла радість і важка печаль?

Знаю, знаю, мати моя рідна,
Сина ждеш єдиного свого,
Що ішов за нашу Батьківщину
По шляхах гарячих крізь вогонь.

Пролітають птиці, дзвін весняний
Розливають в росяних вітрах.
Та не верне сокіл твій коханий,
Що поліг на дальніх рубежах.

У лани колгоспнії співучі
Вирушають вранці трактори.
Пропливають літаки могучі
Над тобою в сяєвом зорі.

Невмирущу пісню твого сина
Їм завжди нести в щасливу даль…
І тому в очах у материних
Світла радість і важка печаль.

Автор: Оксентій Мусієнко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Приснилося, що я вернусь додому…

Приснилося, що я вернувсь додому…
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці золотому
Річки, і села, і поля.

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,
Де мати жде мене й не жде,

Я скрикну “Матінко!” до неї,
Вона на груди упаде.

І будуть литись теплих сліз потоки,
І в них бринітимуть слова:
“Я ждала, ждала цілі роки
І в’яла, сохла, як трава…”

Іду зеленою межею
Кругом хвилюються жита,
І в’ється щастя над душею –
І на плечі нема хреста…

Прокинувсь в морі раювання
І все збагнув – і похолов…
Іду дорогою вигнання,
І по сліду моєму – кров.

Автор: Олександр Олесь; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Мати

Ой не хоче заспівати мені вода,
Як співала ніжно мати молода.
І нема мені у тузі ні на мить
На чиї коліна голову схилить.
Сміх нічий вже не розтопить в серці сніг,
Так, як мами теплий голос завжди міг.

Хоч би зайдою чи гостем побувать,
Де веселка вміла очі цілувать…
Так далеко рідна пісня, ті літа,
Що ні хмарка, ні орел не доліта.

Автор: Степан Алич; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Мати

Як ти часто зайнятий лиш собою –
Своїми радощами, своєю любов’ю!
А десь поруч по хаті та ходить мати,
Ладна тебе й диханням зігрівати.

Глянеш нишком – і душу тобі обпалить

Її тиха, натомлена сивина.
То – невдачі твої, і злети, й провали…
Ти молись їй: не вічна ж вона.

Автор: Володимир Мирний; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Хай щастить у Вашій хаті, мамо…

Хай щастить у Вашій хаті, мамо,
всім, хто переступіть Ваш поріг:
добрим людям, і птахам так само,
і котові, що в теплі приліг;
хай щастить кожненькій деревині,
що до хати віти притуля,

хай щастить малесенькій травині
й вітерцю, що приліта здаля.
Ви завжди за всіх були дбайливі –
Бо така ж та доля у вдови.
Бо ж як будуть всі навкруг щасливі,
то щасливі будете і Ви.

Автор: Анатолій Таран; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua