Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про мудрість

Прийшов мій час відпочивати…

Прийшов мій час відпочивати,
Пройшли швиденько дні мої,
Тепер я стану викладати –
Але не в школі, уві сні.
І буде що тепер не знаю,
Як стану жити на землі,
Куди подіну думок зграю,

Всі ті знання, що в голові?
Кому віддам свої уміння?
Кому світитиме проміння
Тих знань,що накопичив я?

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Игра в бисер

Играя в бисер, не забудь,
Что к совершенству долог путь,
А жизни краток путь весьма,
На шее галстука тесьма;
Ты сделаешь неверный ход:
Тесьма удавкой обовьёт,
Ту шею, что и есть народ,

Что твою голову несёт.

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ніцше

Змію, людину, сонце та орла
Благословив він у високих горах:
Премудрість, світло, серце, міць крила —
Для бур, для щастя, для висот прозорих.

Безумієм чоло оповила
Йому гадюка; терни мислів хорих

Людина непомітно принесла;
Орел упав на землю, в тлін і порох.

І він до сонця руки підійняв,
Але й воно сміялося зрадливо,—
І на уста мовчання він поклав.

Чужий любові і далекий гніву,
По сходах таємничих він зійшов,
Де мертвий гнів і нежива любов.

Автор: Максим Рильский; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

На могилі Франка

Чолом великому трудівникові,
Що в цій могилі спочив свій знайшов!
Він батьківщині присвятив любов,
І вищої нема в серцях любові.

Шевченка брат молодший, він ішов
Крізь темні муки, крізь кущі тернові,

Ламав він сміло скелі гранітові,
Він людям розум віддавав і кров!

Ненавидів беркута, і удава,
І кнут, і гніт, і темний визиск він, –
І на майданах Львова й Борислава,

І скрізь, де генія сіяє слава,
Де світ новий підвівся із руїн,
Франкові нашому – земний уклін!

Автор: Максим Рильский; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Принцові Франціску, що входить у дім поета

Ні злотом, ні сріблом не сяє дім у мене,
З порфіру і мармуру не ставив я колон,
Розкішний горельєф не скрашує фронтон,
У залах не висять портрети й гобелени.
Та зодчий Амфіон явив свій дар натхненний:

Тут ліри дивний дзвін усіх бере в полон,
Тут бог живе один, як в Дельфах – Аполлон,
Царюють над усім чаруючі камени.
Учітесь, принце мій, багатства зневажать:
У людській приязні усі скарби лежать,
А інше все в житті – ошука і омана.
Зичливість, доброта, і правда, і закон
В печерах і гаях споруджують свій трон.
І кожна з тих чеснот в палацах – річ незнана.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Мудрец

Был у меня приятель старый,
Свидетель старины родной,
Всех тонкостей поклонник ярый,
Мудрец и критик пребольшой.
Он говорил: голубчик, плавай
В водице мутной иногда;

Что делаешь рукой ты правой,
Не делай левой никогда.
Он говорил: большая птица,
Совсем не то, что воробей,
И в мире тонкая лисица
Счастливее иных людей,
Он говорил: когда солидно
Начальник скажет: «ты – дурак»,
Не мудрствуй мыслию обидной,
Ответствуй скромно: «точно так».
Он говорил: уменье надо
Понять изнанку и лицо:
Чего нельзя подать с парада –
Неси на заднее крыльцо…
Все его речи были метки,
Как метки эти образцы.
Теперь такие люди редки,
Затем что редки мудрецы.

1876 – 1883

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ніколи не кажи:”ніколи”…

Ніколи не кажи:”ніколи”,
Ніколи – слово не просте:
Ніколи – це безмежне поле,
Пустеля, де нічого не росте.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Той, хто приборкати в словах себе не може…

Той, хто приборкати в словах себе не може,
Тому і діло довірять не гоже.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Коли людьми керує дурень…

Коли людьми керує дурень,
Немає сенсу для обурень.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Розумні люди мовлять слово…

Розумні люди мовлять слово,
Бо слово їхнє – батько й мати,
А нерозумні пустослови
Від того, що лиш хочеться хоч щось сказати.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua