Дихає прозора прохолода…

Дихає прозора прохолода,
Верболіз закутався в туман.
З лісу, з поля, з сивого болота
Тихо підкрадається зима.

Краснобоке літечко зів’яло,
Яблуком скотилось за поріг.
Листя золоте нечутно впало
Килимом пухким до наших ніг.

На ромашках відцвіли росини,
Відсюрчали коні-стрибунці.
Перелітний птах у небі синім –
Мов сльозинка тепла на щоці.

На ланах із ранку і до ночі
Крають землю гострі лемеші.
Не зів’яло літечко, бо хоче
Залишитись у моїй душі.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Осінь насупила брови…

Осінь насупила брови,
Стогне розкисла рілля,
Листя скидають діброви,
Мов сиротіє земля.

Хмари пливуть волохаті,
Ливень – суцільна стіна.
Плаче вікно в моїй хаті,
Морок шибки пелена.

Ливнем полоскана нива
Стомлено в сон порина,
Лине похмурим мотивом
Осені пісня сумна.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Осінь

Осінь – де ти тепле літо,
Осінь – де ти зелен ліс?
Осінь – все дощем омито,
Осінь – мокре все від сліз.
Осінь – листя опадає,
Осінь – стелиться туман,
Осінь – журавлині зграї
В вирій відлітають десь за океан.
Сумно – холодно і сиро,
Пусто стало на полях,
Небо покривалом сірим
Опустилось низько і чіпляє дах.
Осінь – листя опадає,
Осінь – стелиться туман,
Осінь – журавлині зграї
В вирій відлітають десь за океан.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua