Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про політику

Левко Бідний – МІНЯЄМ ВЛАДУ НА СВОЇХ

МІНЯЄМ ВЛАДУ НА СВОЇХ

Сонце світить ,та не гріє,
Душі наші замерза.
Чи ви зовсім вже здуріли.
Чи у вас вже розуму нема?

І до кризи допустили,
Ви всі країну довели.

Чи ми усі вже вам не милі,
Бо ви усе вже загребли.

Влада вся в руках безумців,
Бо лиш дбає про себе.
Де ж знайти нам однодумців,
Може виберем тебе.

Щоби зміг відвести від скуки,
Челядь довгу би оту.
Та відбить би їм всім руки,
За земельку золоту.

Щоб зумів їм тріснуть в зуби,
Каганці б світились в них.
Щоб з казни не крали гроші,
І у мертвих, і живих.

Щоб подбав він і про бідних,
І малий той бізнес наш.
Голоснем за вас, ми рідних,
Бо вже стогнем через край.

І тоді зігріє сонце,
Наші душі у теплі.
І засвітить у віконце,
Воно вже скоро навесні.

Ой , як засвітить , щоб ви знали,
У тюрми підуть всі оті.
Що все руками у нас крали,
Бо руки в них уже не ті!
1лютого2009р.

Левко Бідний – Г А З О В А В І Й Н А.

Г А З О В А В І Й Н А.

Іде війна в нас політична,
Газпром ламає Нафтогаз.
Вже ситуація критична,
Чи буде в нас російський газ?

Що ЄС , це все Газпром,
Ми тримаємо здачу.

Це нам всім за ПДЧ,
І за Грузію в придачу.

Не будіть того ведмедя,
І не треба його злить,
Хай вже газ іде в Європу,
А нам доляри за транзит.

Та видно він уже проснувся,
Хто ж спать його вкладе?
На Україну огризнувся,
І лапу нам не подає.

То що йому ЄС ,чи ми на босу ногу,
Ведмідь Газпромом зветься сам.
Платіть ви всі побільш на лапу?
Бо газу вам обом не дам.

І чех мотається в Росію,
То в Київ знову за одно.
І каже: «Засіваю й угодою сію»,
А Газпрому знову все рівно.

Та видно , скоро вже втрясеться,
Коли Юля до Вови знов прийде.
І ця ціна на газ нам боком ще ікнеться,
Як газ в ЄС і в Україну знов піде!!!
10січня2009р.

Левко Бідний – КОМУ ГОЛОС СВІЙ ВІДДАТИ.

КОМУ ГОЛОС СВІЙ ВІДДАТИ.

Чому народ наш обікрали,
Злодюги , олігархи й багачі?
Чому себе тоді не захищали,
Вони ж все крали не вночі?

То що робить тепер не знаю,
Та й чи можливо щось зробить.

Зверніть увагу , на це вас закликаю,
Бо вас же можуть знов купить.

Не продавайтесь ви за гречку,
Не продавайте голос свій.
Вас поведуть , як ту овечку,
Вони вже скоро на забій.

Не продавайте свою душу,
Олігархам та різним багачам.
З вас зроблять знов свинячу тушу,
І віддадуть своїм чортам.

То , як тоді нам поступити?
Кому повірить треба нам?
Хто ж Україну буде так любити,
Щоб не ділити пополам!

Нема в нас єдності в державі,
Кому кричать, в яке вікно?
Пішли до чорта , ліві й праві,
Бо з вами підемо на дно.

Хто ж на сопілці в нас заграє,
І з кризи виведе народ?
Чи в яму він уже стрибає,
Чи по барабану їм той (брод).

Чому ж претесь ви в депутати?
Бо ще ж лишилася земля.
Земельку треба ще й продати,
То хоч би й крадена була.

Кому ж голос свій віддать,
Задумався я знову.
А може к чорту їх послать,
Піду я вже додому.

А може голос свій продать?
Піти в корчму й напитись.
І кращого ніколи вже не ждать,
З усім мені змиритись.

Та ні! Вже хватить нас дурить,
То де ж ви є , ті наші вірні.
Щоб за народ , та свій народ любить,
Тоді лиш будем ми спокійні.

За барки всіх би вас узять,
Та трусонуть би кріпко.
Не хочу рук своїх марать,
Бо дуже мені гидко.

І вірю в те , що з кризи вийдем,
Коли об’єднаємось ми всі.
В життя щасливе знову підем,
Як сонце зійде на весні.
10січня2009р.

Левко Бідний – УКРАЇНО , ОЦЕ ТВОЇ ДІТИ.

УКРАЇНО , ОЦЕ ТВОЇ ДІТИ.

(На події , що відбуваються навколо Верховної Ради 6-го скликання)

Україно , оце твої діти,
Яким дарувала життя і квіти.
Колись грабувала тебе шляхта,

Тепер грабують власні діти.

Тягнуть всі , хто тільки може,
Хто сидить отам в верхах.
Тільки нам тягнуть негоже,
Бо живемо вже при панах.

Хто злодюга , а хто пан,
Хто має доляри , того звуть пахан.
А я маю лиш кармани й ті пусті,
Доведеться мені знову в наймити іти.

Тут не можна вже пройти,
В ліс піти , на річку, Ні!
Все порили , як кроти,
Охоронці такі злі.

Ой , проснись народ, не спи,
Скинь ярмо і не стогни.
Треба вила в руки брать,
Всіх із влади треба гнать.

Розтягнули всі заводи і морські порти,
І земельку нашу рідну , политу кров’ю , почали тягти.
І кричать: «Ми , демократи , за народ!»,
Коли ж Бог почне карати весь цей (зброд).

Як подивишся ту Раду,
Сміх і біль в душі.
Брешуть всі й сорочки рвуть ,
Знову на собі.

Хто кого перекричить , той і правий буде,
Тільки нам , простому люду , легше вже не буде.
Україно , кого ти народила і на світ пустила,
Щоби селянські наші діти по наймитах ходили.

Пожалітись й то нікому , та й кому до нас,
Ще не вмерла Україна , не помре за вас.
Президент іди вже з влади , час горшки збирати,
Ти набив їх так багато , буде що згадати.

Всі п’ять партій політичних проти виборів кричать,
То навіщо Україну у вир цих виборів кидать.
Знов , щоб вилізти на трон,
Український наш патрон.

Як розпустиш цю ти Раду,
Не простить народ цю зраду.
Ти повір простому люду і повір мені,
Що ж ти робиш із народом? Гріх ціна тобі!
5жовтня2008р.

Левко Бідний – УКРАЇНО МОЯ,ТИ ВСТАЄШ ІЗ КОЛІН

УКРАЇНО МОЯ,ТИ ВСТАЄШ ІЗ КОЛІН

(Присвячую помаранчевій революції 2004-2005рр)

Надворі сніг, все замело,
Хоча, осінній день на дворі.
Настала ніч і вимерло село,
Гойда неначе човен в морі.

А в човні тім життя було,
Таке тяжке, таке сумне.
Неначе сон воно пройшло,
А нове, скоро чи настане?!

О, було тяжко, але ми встали,
На повен зріст піднявся весь народ.
І нас не пожене ніхто, як ту отару,
І не закрить тепер нам рот.

Ми будемо самі тепер править
Від низів і до верхів.
І на коліна нас ніхто вже не поставить,
На багато років – тисячі віків.

І вірю в те, що як уклін,
Добро повернеться до нас із вами.
Україно моя, ти встаєш із колін,
І світлий день уже не за горами.

Ми будемо жить, як сонце світить,
У теплих променях, у світлі і теплі.
Заможно, красиво і щасливо,
Життя настане , знову на землі.

Ми нащадки славних козаків,
І згуртуватись нам треба із вами.
Щоб не повернувся старий режим,
Бо не бути тоді нам козаками.
Кінець 2004р-початок2005р.

Бывший в употреблении (стих В. М. Литвину)

Литвин как был, так и остался,
В телеге пятым колесом,
Сам по себе в дерьме болтался,
Ни с кем не пел он в унисон.
Он часто ходит на тусовки,
И там он тело среди тел,
Он любит посещать массовки,

Боится лишь конкретных дел.
Он часто ездит в регионы,
И обещает в рот нам сласти,
Но ведь носил уже погоны,
Когда при Кучме был у власти.
А что он сделал? Кто мне скажет,
Благие кто дела покажет,
В скандалах был замешан? Да,
Но выходил сухим всегда.
Лишь треплет языком искусно,
А ведь, по сути, бьёт баклуши,
Всё обещает часто-густо,
Лапши навешав нам на уши.
А ведь была, была возможность,
Исполнить то, что обещал,
Но он имел неосторожность
Вести корабль не в тот причал.
В политике он хитрый лис,
О кресле спикера мечтая,
Ждал, чтобы все передрались,
В огонь, лишь масла подливая.
Желая всех оставить с носом,
Бросал дрова не в тот камин,
И задаёшься ты вопросом,
А нужен ли стране Литвин?

Автор: Илья Чернов. Из архивов 2000-2008 года. Сайт источник: http://mir-poezii.com/

Правительство Януковича (Стих «времен» Януковича премьер-министра)

Древесина, одна древесина,
Здесь берёза, ольха и осина,
За дубовым столом видим дуба,
Он ведёт заседание клуба,
Нет, не клуба, верней кабинета,
Но не сущая разница эта,

Здесь мы видим весёлых, находчивых,
Но не слышим речей мы доходчивых,
Все сидят, но сидят в позах странных,
Нет министра лишь дел иностранных,
Да ещё в виде белой вороны,
Мы министра здесь зрим обороны.
Обсуждают здесь всё: то и это,
Как пополнить доходы бюджета,
А потом разобрать по карманам,
Как урезать пособие мамам,
Как бы снизить народу доходы,
Чтоб свои увеличить расходы,
Как нечестно вернуть НДС,
Как реформы свернуть и прогресс.
Первый менеджер страны,
Кадры расставляет лихо,
В результате нас, увы,
Посетило столько лиха.
Сделал Шуфрича министром
Самых чрезвычайных дел,
Чтобы он за безопасность
Нашей родины радел:
«Я природе вставлю клизму»,
Он с трибуны говорит,
А на деле катаклизмы
Притянул к нам как магнит,
Взрывы, смерчи и пожары
Возникают там и тут,
Ох, боюсь скоро Стожары
Нам на головы падут.
Вот ещё один опричник,
(Рано, жаль, отец почил),
В школе был хоть и отличник,
Но историю забыл,
Принесёт отцу веночек,
Но тому и рай постыл,
Говорит ему: «Сыночек,
Ты б немного поостыл,
За кого сынок радеешь,
За кого ты глотку рвёшь,
Не ужель не разумеешь,
Что посеешь, то пожнёшь,
Ты ведь щирий украинец,
Ты же Гоголя читал,
Почему же ты паршивец,
Был Тарас, Андреем стал».
Вот его марионетки,
Старых тётки три, нимфетки,
Как вчера лишь слезли с ветки,
Катят ложь, как снежный ком,
Опустить бы их всех в клетке
В шахту первой пятилетки,
Пусть толкают вагонетки
Длинным, лживым языком.

Автор: Илья Чернов. Из архивов 2000-2008 года. Сайт источник: http://mir-poezii.com/

Историю бессмысленно винить

Страною правит каждый как умеет,
И власть ушедшую нам поругать не лень,
Но всяк медаль две стороны имеет,
Лишь после ночи наступает день.

Какую бы мы власть не выбирали,

Она цинична по своей природе,
Если при той в застенках умирали,
При этой вымираем на свободе.

Но если та показывала рвение,
Рекорды ставя в смерти и в трудах,
То эта вызывает изумление:
Страна и люди тают на глазах.

Сейчас историю спешат переписать,
И всё, что было в прошлом очернить,
Не рано ли, ведь нечем козырять,
Народу ведь не стало легче жить.

Друзья, историю бессмысленно винить,
Кто лыс в ней был, а кто ходил с усами,
Вас в шароварах нам за что любить?
Подумайте, и всё поймёте сами.

Вы, колбасой дешёвой попрекая,
Той, что кормила нас плохая власть,
И поедом народ свой поедая,
Успели всё разграбить и раскрасть.

Теперь вы «кормите» нас очень дорогою,
Без мяса и без запаха порой,
А сами то питаетесь какою,
И кавой запиваете какой?

И тех и вас народ ведь выбирал,
По поведенью ставя ему двойку,
Припомни, кто ему обет давал?
Так почему мы снова на помойке?

История поспешности не любит,
Мне кажется не вам давать оценки,
Возможно, что она вас и полюбит,
Вполне возможно, что поставит к стенке.

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

В шахи грають падишахи…

В шахи грають падишахи.
Коні, тури і слони…
Пішаки… Ну, словом, шахи.
Королі – ото вони.
Гра азартна, дика, люта,
бо на рівні йде владик.
Тільки слово «шах» почути –

з шахівниці смертний крик.
Не з дубів різьблені лиця –
люди там стоять живі.
Й не дощана шахівниця –
поле смерті у крові.
Від Євфрату й до Євфрату,
там, де людство світ творив,
брат вбива такого ж брата
задля шахової гри.
Вже упав останній лицар:
коні впали, й пішаки,
й королі – на шахівниці
падишахські двійники.
А гравці у позолоті
чи сховалися за мур,
чи у небі в вертольоті
шлють загін нових фігур.

Автор: Анатолій Таран; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

У всіх революцій обличча одне…

У всіх революцій обличча одне:
Важкі гаманці і тугі,
Корито теж саме – що було, те й є,
От тільки-но свині другі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua