«Мститель»

Я скоро, кажется, умру,
Смерть, чувствую, уж близко – близко,
Но я не слезы с глаз утру,
А поклонюсь ей низко – низко.

Скажу спасибо ей за то,
Что избавляет от мучений,
Жизнь надоела как никто
Из –за ее нравоучений.

Я жизни смертью отомщу,
За все, что в моей жизни было,
Себя надеждою не тщю,
Что обо мне она забыла.

Я ей припомню и детсад,
Исписанную парту школы,
Припомню ВУЗ, погранотряд,
И курсы высшие партшколы.

Я буду мстить за боль, за кровь,
За цепь не сбывшихся желаний,
И за неправду, что любовь,
То есть предел, мол, всех мечтаний.

Я мщу за тещу, за жену,
И за других кровососущих,
Тем своей смертью отомщу,
Кто взятки брал у неимущих.

За то, что били нас как скот,
Я прокляну ее навеки,
Что жили Гитлер и Пол – Пот,
Другие недочеловеки.

Я своей смертью отомщу,
За наших глупых власть имущих –
Что умираю – не ропщу,
Одно лишь жаль, что не взыщу,
За молодых, по ней идущих.

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Марії

Усе в цім лікарі для мене ненависне.
До нас аж двічі в день сліди його ведуть:
Він у коханої то гладить ніжну грудь,
То стегна щупає, то на живіт натисне.

Не про її життя гадає злонавмисний,
У нього в голові ( й цим викликає лють!) –
Щоб зайвий раз прийти і поглядом ковзнуть
По грудях любої, достойних мрії й пісні.

Вас, кому хворої довірено життя,
Благаю: лікаря прогнать без вороття,
Бо, певний, у мою він закохавсь подругу.

Все вимудровує, аби частіш ходить;
Тож, господи, пошли, щоб злому відомстить,
Коханій – зцілення, йому ж – мою недугу.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Друзі, вам мовити мушу…

Друзі, вам мовити мушу –
Помста отруює душу.
Помста життя нам руйнує,
Повниться гнівом, ревнує.
Не піддавайтесь помислу мстити,
Буде повз вас жага помсти летіти.
Краще любові нам даної Богом,
Люди, повірте! Немає нічого.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua