Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про природу

Тиха місячна ніч над над принишклим селом…

Тиха місячна ніч над принишклим селом
Оповила біленькі оселі.
Лиш пустун-вітерець над люстерком-ставком
В срібних хвилях гойда каруселі.

Продерчав десь деркач у заплавах ріки,

На хвилину сполохавши тишу,
Очерет з осокою про щось гомінкий
Тихо шепче і чубом колише.

Запізнілий туман, мов отара овець,
Суне попаски вбрід понад лугом.
Замаячив ледь-ледь вдалині острівець
Й непомітно сховався за пругом.

Тишу ночі німу в світанковій зорі
Горлані-когути розірвали.
Зарум’янився день, біг на кожен поріг,
Ясні зорі на небі згорали.

Зажеврів горизонт акварелями фарб,
Ожило, закрохмалилось небо,
І заграв промінець в хмарках сотнями барв,
І несміло поповз понад степом.

Народивсь новий день, прокидалось село,
Сни міцні, сни химерні зникали.
Закипіло життя – ожило, попливло,
Срібні роси по шибці сповзали.

Придивися, прислухайся, дух затамуй –
Це не можна в словах передати.
Неповторну красу бережи, не руйнуй!
І не дай їй з планети зникати!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Босоніж, стежками росянистими…

Босоніж стежками росянистими
Брів би й брив поміж пахучих трав
І дзвінкі іскриночки-намистини
З кожної стеблиночки спивав.
Прислухавсь, затамувавши дихання,
Як співають коні-стрибунці,

Задивлявсь, як під журне курликання
Лебедині танули ключі.
Брів би й брів в захопленні без пам’яті
У природи-казку – Божий дар:
Цілували ноги трави пом’яті
І дзвінкі росиночки стожар.
Зупинявсь на мить, та був засліплений
Тим, що в лузі діяло, цвіло.
І не знав, з якого тіста зліплений –
Іншого ж бо й бути не могло.
Як в природі все взаємозв’язане,
Дороге і напрочуд земне.
Казка вічна, казка не розгадана,
Хай вона нікого не мине!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Туман над лугом проплива…

Туман над лугом проплива,
Волочить пасма білі,
Як у кульбаби голова,
Як взимку заметілі.
І оживають береги
За далиною далі,
І світ вже бачиться другий:
Без горя і печалі.

І туга, що обволокла
Разючі душу й серце,
З туманом в простір попливла
За обріїв озерця.
І диха спокоєм земля,
Зникають білі плями,
Парує ялова рілля –
Туман побрів полями.
Квітує зелень лугова
Від краю ф до краю,
Усе довкола ожива
В весняному розмаї.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Дихає прозора прохолода…

Дихає прозора прохолода,
Верболіз закутався в туман.
З лісу, з поля, з сивого болота
Тихо підкрадається зима.

Краснобоке літечко зів’яло,
Яблуком скотилось за поріг.

Листя золоте нечутно впало
Килимом пухким до наших ніг.

На ромашках відцвіли росини,
Відсюрчали коні-стрибунці.
Перелітний птах у небі синім –
Мов сльозинка тепла на щоці.

На ланах із ранку і до ночі
Крають землю гострі лемеші.
Не зів’яло літечко, бо хоче
Залишитись у моїй душі.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Впаду на груди рідної землі…

Впаду на груди рідної землі
І серцем її дихання відчую.
Відчую рани, болі і жалі.
Чи є той лікар, що все це злікує?

Цей тужний стогін лине з глибини,
І знову й знов мою тривожить душу.

Він народився з нашої вини –
Ми до землі були такі байдужі…
Ми брудом запоганили річки,
Розводим сміття замість зелен-саду.
І ліс стоїть, засмучений такий –
Ми більше нищимо дерев, ніж садим.
І чи весна надворі, чи зима,
Чи дощ іде, чи сніг останній тане –
Дими висять довкіл, немов туман,
Крізь них до неба погляд не дістане.
…Впаду на груди рідної землі
І прошепочуть тихо-тихо губи:
Ми тут живемо, а не десь в імлі.
Чому ж цю землю так безжально губим?

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Заціпенів садок вишневий…

Заціпенів садок
Вишневий,
Заклякло листя
Вогняне.
Мороз розкинув
Щедро невід,
Скував усе живе,
Земне.

Шугає вітер,
Мов шуліка –
Нема нікому співчуття.
Скоріше б сніг –

Найкращий лікар –
Зберіг коріння
Для життя.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Піду у луг…

Піду у луг,
Втоплюсь
В траві шовковій,
Аж захлинусь
Від чистої
Роси.
І по мені
Розіллється,
Мов повінь,
Життєва сила
Рідної краси.
Піду у луг,
Де очерету
Вітер
Полоще

В літі
Вигорілий чуб,
І пелюстки
Ромашок
Білим
Світлом
Торкнуться
Несміливо
Моїх губ.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Петляє в лузі стрічечка…

Петляє в лузі стрічечка, маяче тихо човником.
Нема вже тої річечки, що звалася Коломаком.
В свій час по ній безжалісні пройшли меліоратори,
Приклали руки пакосні – замулили, загадили.

Спускають в неї нечисті і ставляться по-варварски.
Завдав важкої капості й завод Новоіванівський.
Мілка, мутна, зіпсована, густа, як віск із свічечки,
У кайдани закована тече повільно річечка.
Ми всі сумуєм втратами, що болем окошилися.
Отруєна нітратами, вся рибка подушилася.
А суму превеличеньку ковтнула геологія,
Згубила луг і річеньку, оце так екологія!
Оце така історія, оце таке видовище.
Живем в житті і хворієм «здоровим» середовищем.
Петля повільно стрічечка, вже не струмує дзвоником.
Нема тієї річечки, що звалася Коломаком!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Дріма земля…

Дріма земля,
В снігах повита снами,
Міцний мороз
Ножем наскрізь пройма,
Рипить сніжок
Крохмально під ногами –
Різдвяна ніч и чарівна зима.
Дріма земля
В дзвінкій, грайливій млості,

Закутавшись в сніжинковий мороз,
Але не сплять
Господарі і гості –
Різдвяна ніч,
Родивсь Ісус Христос.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Якби довкіл все не цвіло…

Якби довкіл все не цвіло,
Не пахло вже весною,
Мене б на світі не було,
Не снив би я тобою.

Якби не літечка чоло,
На теплоту багате,
Мене б на світі не було,
Не зміг би я кохати.

Якби не осінь золота,
Гаптована барвисто,
Не цілував би я вуста –
Завіявсь жовтим листом.

Якби не зимонька-зима,
Не на деревах іній –
Мене нема й тебе нема.
Для кого ж сніг цей синій?

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua