Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про природу

Неба світанкового палітра…

Неба світанкового палітра,
На отавах – росяні разки…
Серпень щоки притуля до літа,
Вигріва на сонечку боки.

Дихае спокійно річка просинню.
Тиша у садах стоїть на чатах.

Так повільно серпень йде до осені,
Так не хоче з літом розлучатись.

Відшуміли і громи, і зливи,
Жнивних днів напруга нелегка.
Літо моє, добре і щасливе,
Не тікай од мене, не тікай!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Сонечком зігріте, дощиком умите…

Сонечком зігріте, дощиком умите,
Вітерцем сповите житнєє зерно.
Колоскове літо. Жито – значить жити
Нам на цьому світі долею дано.

Вийдем вранці в поле, глянем на покоси,

А вони нам шепчуть мрійну таїну…
Та у них же колос, як у тебе коси, –
Дай тебе я, мила, міцно обійму!

А над ними жайвір ген висить в блакиті,
А в покосах коник казку-пісню тче.
Як би нам хотілось, щоб цієї миті
Не було довкола нічиїх очей.

Поле, наше поле, будень наш і свято!
Кличеш нас щоранку разом за село.
Все, чим ми щасливі, все, чим ми багаті, –
Все з твоїх гарячих золотих долонь.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Летняя ночь

Уж солнце давно за горами,
Ночная сошла тишина;
Усыпалось небо звездами,
И полная встала луна.
Она, из-за гор выступая,
Лучами сады серебрит
И, гордо на небе сияя,
В прозрачную речку глядит.

От дневных трудов отдыхая,
Кругом все затихло и спит;
Лишь уток на озере стая,
Качаясь на волнах, кричит.
Сребристою в берег струею
Чуть слышно там плещет ручей;
Там в роще густой, над водою,
Прекрасно поет соловей.

1845

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Береза

Шумит в степи унылая береза…
Знать, ей одной шуметь там суждено.
Кудрявый лист от ветра и мороза
С ее ветвей осыпался давно.

Цвела она прошедшею весною,
Не знаяся ни с горем, ни с тоской, –

Теперь, увы! с березою родною
Разлучена недоброю рукой.

И грустно ей одной за синим морем,
Среди степи без отзыва шуметь, –
И не с кем ей там поделиться горем,
И некому березы пожалеть.

1846

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Цветок

Среди степи необозримой
Растет, красуяся, цветок,
Не видит он семьи родимой,
Тоскует в поле, одинок.

Никто его не приласкает,
Никто его там не польет;
Он с грустью в поле расцветает

И с грустью также отцветет.

Там он от зноя увядает,
Склоня головку на листок;
На нем изредка отдыхает
Усталый в поле мотылек.

Так сироте в стране далекой
И тяжело, и грустно жить;
И он горюет одиноко,
И не с кем горя разделить.

1845

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Майское утро

Горит восток. И утро мая,
Прохладной негой навевая,
На землю тихую глядит.
И распевают птичек хоры,
И зеленеют лес и горы,
И ручеек вдали журчит.
Цветы листочки раскрывают

И ароматом наполняют
Прохладный воздух на полях.
Благоуханные лилеи
И живописные аллеи
Тогда красуются в садах.
И вид природы благодатной
Красуясь тайной непонятной,
Невольно радует сердца.
Тогда глядишь – не наглядишься,
Тогда душою веселишься,
Хваля всевышнего творца.

1845

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

У вирій

У вирій, у вирій птахи відлітають.
І в лісі, і в полі царить метушня.
Востаннє старі молодих наставляють:
– Дивіться на мене, робіть так як я.
Схвильовано дзьобом цокочуть лелеки,

Зібралась на раду пташина рідня:
Летіти у подорож дуже далеку
Завжди небезпечно, потрібні знання.
Летіти у вирій – це ціла наука,
Наука здоров’я, наука буття,
Поверненню в дім запорука,
Щоб знов відтворити життя.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Яка чудова після літнього дощу…

Яка чудова після літнього дощу
Омита, і оновлена природа.
Старанно лижуть зарості хвощу
І ллють на ноги росні води.
А ти бредеш квітучими лугами,
Ромашки цвіт зриваєш мимохідь,

І відчуваєш босими ногами
Тепло землі, і як вона бринить.
Тремтять на травах чисті роси,
Краплинка кожна діамантом мерехтить,
Димляться ароматами покоси,
Яка чудова й неповторна мить.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Осінь

Осінь – де ти тепле літо,
Осінь – де ти зелен ліс?
Осінь – все дощем омито,
Осінь – мокре все від сліз.
Осінь – листя опадає,
Осінь – стелиться туман,
Осінь – журавлині зграї

В вирій відлітають десь за океан.
Сумно – холодно і сиро,
Пусто стало на полях,
Небо покривалом сірим
Опустилось низько і чіпляє дах.
Осінь – листя опадає,
Осінь – стелиться туман,
Осінь – журавлині зграї
В вирій відлітають десь за океан.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Весна

Пришла весна. Как сладостно
Глядеть на божий свет!
И птички все как радостно
Поют весне привет!
Тогда цветут огромные
Леса, сады кругом;
Тогда луга зеленые
Пестреются ковром.

Тогда в полях становится
Роскошней, веселей,
И всяк тогда готовится
Пахать среди полей.
Тогда и розы скромные
Красуются в кустах,
И бабочки проворные
Порхают на цветах.
И воздух благотворнее,
И день тогда светлей,
Дышать тогда свободнее
И мыслить веселей!

1845

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua