Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про рідний край

В глибокій заплаві…

В глибокій заплаві видзвонює осінь –
Злинялий рогіз, очерет, осока,
А ми, смаглолиці, замурзані, босі,
Цікавимось всім від зорі до смерка.

Ось верби розчахнуті від бурелому,

Аж гірко дивитись на біль їх і щем,
Ось тужно вихлипує річка Коломак
Над їхнім корінням в лозі під кущем.

А вечір густішає, змішує фарби
І кутає річку в пуховий туман,
Неначе у нього ховає ті скарби,
Якими наділений щедро лиман.

Стомилось усе. Ані вітер, ні шерех
Не прийдуть невабом в хлоп’ячії сни.
Дрімає крутий, затуманений берег
Та в плесі купається місяць ясний.

А вранці, дивись, де й поділася втома.
І знов зазирає нам в очі блакить,
І сріблом виблискує річка Коломак,
І радість, мов пісня, у серці бринить.

26.11.1988

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Зблиснуло сонце…

Зблиснуло сонце малиновим оком –
Все навкруги ожило.
Бризкає промінь березовим соком,
Скроплює землю теплом.

В росах купаються сотні іскринок,
Барвами тішиться світ,

Заголубів кучерявий барвінок –
Килим довкіл – буйноцвіт.

Шепче розбурхане променем поле,
Туго налите зерном,
Співом пташиним наповнились доли –
Ранок крокує селом.

15.07.1989

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

За причілком пада тінь від ясена…

За причілком пада тінь від ясена
На хатину, де з дитинства жив.
До якої пам’яттю прив’язаний,
До якої сто доріг біжить.

Над вікном гніздечко звила ластівка,
Пахнуть медом росяні гілки,

А між них містечко ціле – пасіка,
Бджоли обціловують квітки.

Вниз до річки покотилась стежечка,
Крадькома сховалась в осоці,
А над нею вже тумани стеляться,
Все навкруг немов у молоці.

Земле рідна, пісне заповітная,
Джерело незвіданих глибин,
Лиш тебе одну довіку віддано
Берегти я буду і любить.

1.04.1989

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Знову кличе стежечка знайома…

Знову кличе стежечка знайома –
Найдорожча із усіх доріг,
І веде у селище Коломак,
В рідний дім, на батьківський поріг.

Прутиком петляє понад яром,
Стелиться пунктиром лісосмуг.

Кваплюся додому – незабаром,
Незабаром маму обійму.

А вона, старесенька, на ганку
Пильно задивилася на шлях.
Виглядає сина спозаранку
З вірою-надією в очах.

…Захитався раптом під ногами
Милий серцю з пелюшок поріг.
Стан старенький я підтримав мамин,
Тільки сльози стримати не зміг.

12.12.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

У глибині душі і світло, й легко…

У глибині душі і світло, й легко,
Ще ні від кого не ховав думки.
Я був би від життя такий далекий,
Якби не знав, що колють будяки…

Якби не знав, що добре, що погано,
Якби боявся я вітрів і злив,

Якби мене і сумніви, й вагання
Ген-ген за видноколом обійшли.

Якби я не вдихав нектар повітря,
Настояний на ароматі трав:
Я чесно всім признаюся – повірте,
Я б ходячи життя своє проспав.

І я душею хочу все сприйняти:
Стеблину, гілку, грудочку ріллі,
У тім краю, де народила мати,
Де весну й осінь кличуть журавлі.

Життя буя, летять ключем лелеки…
Зникають, наче цяточки в імлі.
Нехай летять у край чужий, далекий,
А я приріс до рідної землі.

21.03.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Тече річенька-невеличенька…

Тече річенька-невеличенька
В Ворсклу й далі все до Дніпра.
Проти сонечка в ній водиченька
Світлом міниться, сріблом гра.

Тече річенька дні і ніченьки,
Вній вода жива – не проста.

Цяя річенька-мальовниченька
Молодими нас пам’ята.

З Дніпром річенька-чарівниченька
В Чорне море десь упада,
В хвилях грається, усміхається
І коломацькая вода.

13.12.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Стежки, стежки…

Стежки, стежки

Мереживом снуються,

Нема їм ні початку,

Ні кінця.

Вузькі, широкі –

Всі в одну зіллються,

В оту дорогу,

Що звемо життям.

Та про одну нам

Не забуть ніколи,

Хоч їй уже

Й не буде вороття:

Оту стежину,

Що вела до школи –

Від рідного порога

В майбуття.

Куди б не занесла

Життя дорога,

Та пам’ять

Не розвіється,

Як дим:

Та перша стежка –

Мила, босонога,

Вкарбується

У серце назавжди.

5.07.1986

Автор: Віктор Геращенко

Трава іскриться росами…

Трава іскриться

Росами.

Співа, дзвенить

Коса.

Іду поміж

Покосами –

Яка земна

Краса!

Чому так серцю

Весело?

Іду, не йду –

Пливу,

Так на душі

Піднесено –

Це в сні

Чи наяву?

Іду і прислухаюся

До серденька

Биття.

У що я так закоханий?

В природу

І в життя.

1.07.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Згаса над селищем моїм…

Згаса над селищем моїм
Зоря в ранковому світанні,
А в небі синьо-голубім
Вже грають промені багряні.

Понад рікою вдалині
Низенько стеляться тумани.
Як не пишатися мені

Тобою, селище кохане.

Я полюбив твої сади,
Розлогі верби над водою.
Де б я не був, де б не ходив –
Тут все пов’язане з тобою.

Коли лишусь в самотині,
В думках завжди до тебе лину.
Ти так нагадуєш мені
Мрійливу пісню солов’їну.

7.06.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua