Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про сенс життя

Віра, Надія, Любов – Лола Марфіна

Віра – дівчина з тягою до рожевих окуляр.
По життю вона достатньо якісний маляр.
Все до ладу прибере, розставить квіти
І скаже: – “Не дорослі ви, а тільки діти!”

Надія – дівчина зі зреченним поглядом.

Завжди осяяна, дивним чином,
яскраво-світлим обрієм.
Завмерши часом, все вдивляється в
нікуди,
А скаже, що навчить заповнювати
повітрям доповна груди.

Любов – дівчина зі схильністю до
перевдягання.
Насичені та різноманітні кольори в її
зітханнях.
Проте, коли вітає близь дороги тяжку мить,
Вона менше каже, більше робить.

Прийшов мій час відпочивати…

Прийшов мій час відпочивати,
Пройшли швиденько дні мої,
Тепер я стану викладати –
Але не в школі, уві сні.
І буде що тепер не знаю,
Як стану жити на землі,
Куди подіну думок зграю,

Всі ті знання, що в голові?
Кому віддам свої уміння?
Кому світитиме проміння
Тих знань,що накопичив я?

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Якщо робиш добро…

Якщо робиш добро,
Не чекай на віддачу,
Бо вона все одно
Не несе тобі вдачу.
Не надійся, не жди,
Не чекай ти на щиру подяку,
А роби як робив, як завжди,
До добра не втрачаючи смаку.

Смак чудовий, робити добро,
Не проста і терниста дорога.
Це порив, це душі серебро,
Це талант, це дарунок від Бога.
Скарб безцінний цінуй, бережи
І творити добро поспішаючи,
Свій Божественний дар від усіх бережи,
Добротою всяк день починаючи.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Финиш

Не дели медведя шкуру,
Если мишка не убит,
Береги свою фигуру-
Спящий пёс пусть мирно спит.

Не испытывай судьбину,
Бойся Бога, не греши,
Не обламывай калину
И доносы не пиши.

Не суди – судим не будешь,
Не расстраивай умы,
Если с бизнесом ты дружишь:
Застрахуйся от сумы.

Если умер кто-то скверный,
На поминках не пляши,
Лента, финиш, коль ты первый,
То смеяться не спеши.

Может это жизни финиш,
И, успев это понять,
Взгляд на тех, кто сзади, кинешь:
Стоило ли когти рвать?

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

В гостях

Мы на земле все гости – да и только,
Чтоб на нее произвести эффект,
Пускаем корни вглубь земли настолько,
Насколько позволяет интеллект.

И, будучи в гостях, мы ходим в гости,

По приглашенью, часто без него,
Войдя, небрежно ставим в угол трости,
На полку шляпу и на вешалку пальто.

А там висит рабочая фуфайка,
И обувь в глине в уголке стоит,
Встречает вас смущенная хозяйка,
И скажет: «Не шумите, пусть поспит».

Приглашены на кухню будут гости,
Полные чванства, но без интеллекта,
Пьют кровь-вино, играют в нарды-кости,
И доведут хозяйку до аффекта.

С тоскою глядя на гостей незваных,
Послушав их бессмысленные речи,
Проводит их к двери – веселых, пьяных,
И не назначит время новой встречи.

А в спальне я досматриваю сон:
Как будто ею приглашен я в гости,
И, будучи давно в нее влюблен,
Боюсь признаться ей – в фуфайке и без трости.

И понимая: гостю рады дважды –
Когда приходит и когда уходит,
Я в этой жизни задержусь однажды,
В надежде, что поймет и не прогонит.

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Будь всегда готов

Спешите делать добрые дела,
А о плохих и думать не могите:
Придет нежданно, вся белым-бела
И не успеешь крикнуть: “Помоги…
———————————-

Как-то ночью, во сне,
Смерть ко мне подошла,

Говорит: « Я к тебе,
Мол, случайно зашла,

Ну, а что бы творец,
Мне не ставил простой,
Становись под венец,
Обвенчаюсь с тобой».

Я ответил из сна:
«Подожди, не спеши,
На миру ты красна,
А вокруг ни души.

Я ударю в набат,
Соберётся народ,
Знаю, тот будет рад,
Что настал мой черёд,

Этот мимо пройдёт,
Безразличьем дыша,
Но найдётся ли тот,
Чья заплачет душа?»

Слышу голос сквозь сон:
«Поделом подлецу»,
И другой в унисон:
«Смерть ему, мол, к лицу».

Жду, никак не дождусь,
Чтобы кто зарыдал,
И тогда, вот клянусь,
Смерти я отказал:

«Ты прекрасна во сне,
В том сомнения нет,
Но не рано ли мне,
Покидать этот свет,

Не построил я дом
Сына я не взрастил,
И заметь, я при том,
И дерев не садил.

У меня нет друзей,
А врагов пруд пруди,
Ты себя пожалей,
В другой раз приходи.

Не даю я согласья,
Недосуг мне теперь»,
И ничтоже сумляся,
Указал ей на дверь.

Вдруг, дыхания нет,
Приоткрыл один глаз,
И услышал в ответ:
«Поздно, пробил твой час!».

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Кто мы есть на этом свете…

Кто мы есть на этом свете
И зачем в него пришли?
То ли мы за все в ответе,
То ли те, кого ушли?

Кто-то хочет быть любимым, –
А сам жаден на любовь;
Кто прикинется ранимым, –

Но другим пускает кровь.

Кто-то уголь выдает,
Кто-то бьет баклушу,
Ну а кто-то продает,
Словно Фауст, душу.

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Епоху, де б душею відпочить…

Епоху, де б душею відпочить,
З нас кожен має право вибирати,
Найдемо тут до вибору багато
Народів, царств, богів, людей, століть.

Готичний присмерк, еллінську блакить,

Легенд біблійних мідь, вісон і злато —
Все можемо на полотні віддати
Чи на папір слухняний перелить.

Але любить чи не любити те,
Що вколо нас і в нас самих росте,
Що творить нас, що творимо самі ми, —

Лише сліпець, що замість крові в нім
Тече чорнило струмнем неживим,
Тривожиться питаннями такими.

Автор: Максим Рильский; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

І день іде, і ніч іде…

І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?

Автор: Тарас Шевченко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ти знаєш, що ти – людина…

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди —

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Автор: Василь Симоненко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua