Неможливе – Аврора Милосская

У заздрості не має берегів,
і зрада теж не має дна.
Та й підлота качає тут права.
Нещасний світ без віри зубожів.
У зла не має меж…
Під маскою порядності криється брехня,
І мудрість хитрості рівня.
Та й правота фальшива теж…
Продовження

Віра, Надія, Любов – Лола Марфіна

Віра – дівчина з тягою до рожевих окуляр.
По життю вона достатньо якісний маляр.
Все до ладу прибере, розставить квіти
І скаже: – “Не дорослі ви, а тільки діти!”

Надія – дівчина зі зреченним поглядом.
Завжди осяяна, дивним чином,
яскраво-світлим обрієм.
Завмерши часом, все вдивляється в
нікуди,
А скаже, що навчить заповнювати
повітрям доповна груди.

Любов – дівчина зі схильністю до
перевдягання.
Насичені та різноманітні кольори в її
зітханнях.
Проте, коли вітає близь дороги тяжку мить,
Вона менше каже, більше робить.

Прийшов мій час відпочивати…

Прийшов мій час відпочивати,
Пройшли швиденько дні мої,
Тепер я стану викладати –
Але не в школі, уві сні.
І буде що тепер не знаю,
Як стану жити на землі,
Куди подіну думок зграю,
Всі ті знання, що в голові?
Кому віддам свої уміння?
Кому світитиме проміння
Тих знань,що накопичив я?

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Якщо робиш добро…

Якщо робиш добро,
Не чекай на віддачу,
Бо вона все одно
Не несе тобі вдачу.
Не надійся, не жди,
Не чекай ти на щиру подяку,
А роби як робив, як завжди,
До добра не втрачаючи смаку.
Смак чудовий, робити добро,
Не проста і терниста дорога.
Це порив, це душі серебро,
Це талант, це дарунок від Бога.
Скарб безцінний цінуй, бережи
І творити добро поспішаючи,
Свій Божественний дар від усіх бережи,
Добротою всяк день починаючи.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Финиш

Не дели медведя шкуру,
Если мишка не убит,
Береги свою фигуру-
Спящий пёс пусть мирно спит.

Не испытывай судьбину,
Бойся Бога, не греши,
Не обламывай калину
И доносы не пиши.

Не суди – судим не будешь,
Не расстраивай умы,
Если с бизнесом ты дружишь:
Застрахуйся от сумы.

Если умер кто-то скверный,
На поминках не пляши,
Лента, финиш, коль ты первый,
То смеяться не спеши.

Может это жизни финиш,
И, успев это понять,
Взгляд на тех, кто сзади, кинешь:
Стоило ли когти рвать?

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

В гостях

Мы на земле все гости – да и только,
Чтоб на нее произвести эффект,
Пускаем корни вглубь земли настолько,
Насколько позволяет интеллект.

И, будучи в гостях, мы ходим в гости,
По приглашенью, часто без него,
Войдя, небрежно ставим в угол трости,
На полку шляпу и на вешалку пальто.

А там висит рабочая фуфайка,
И обувь в глине в уголке стоит,
Встречает вас смущенная хозяйка,
И скажет: «Не шумите, пусть поспит».

Приглашены на кухню будут гости,
Полные чванства, но без интеллекта,
Пьют кровь-вино, играют в нарды-кости,
И доведут хозяйку до аффекта.

С тоскою глядя на гостей незваных,
Послушав их бессмысленные речи,
Проводит их к двери – веселых, пьяных,
И не назначит время новой встречи.

А в спальне я досматриваю сон:
Как будто ею приглашен я в гости,
И, будучи давно в нее влюблен,
Боюсь признаться ей – в фуфайке и без трости.

И понимая: гостю рады дважды –
Когда приходит и когда уходит,
Я в этой жизни задержусь однажды,
В надежде, что поймет и не прогонит.

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua