Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про сенс життя

Принцові Франціску, що входить у дім поета

Ні злотом, ні сріблом не сяє дім у мене,
З порфіру і мармуру не ставив я колон,
Розкішний горельєф не скрашує фронтон,
У залах не висять портрети й гобелени.
Та зодчий Амфіон явив свій дар натхненний:

Тут ліри дивний дзвін усіх бере в полон,
Тут бог живе один, як в Дельфах – Аполлон,
Царюють над усім чаруючі камени.
Учітесь, принце мій, багатства зневажать:
У людській приязні усі скарби лежать,
А інше все в житті – ошука і омана.
Зичливість, доброта, і правда, і закон
В печерах і гаях споруджують свій трон.
І кожна з тих чеснот в палацах – річ незнана.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Минають дні, минають ночі…

Минають дні, минають ночі,
Спливає молодість щомиті,
Та я старіти ще не хочу,
Я хочу просто бути й жити.
І відчувати щохвилини
Що ти живеш, що ти людина,
Ти неповторний на землі,

І шлях твій світлий не в імлі.
Шануйтесь, друзі мої любі,
Бо завтра може вже й не буде.
Тому благаю поспішати
Кохання ближньому віддати.
Земляни милі, люди поспішайте,
Земне життя це лише мить,
Тому що можно, на землі віддайте,
Хай серце ваше радістю горить.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Лірика

Коли б хоч на короткий час
Нам злото здовжувало віку,
Тоді б, напевне, кожен з нас
Його назбирував без ліку.
Коли б могло всьому служить,
Таку явивши в світі силу,
Щоб можна й смерть ним підкупить,

Щоб нас не брала у могилу.
Та не розверзяться гроби,
Не відкупитись нам від тліні.
Нащо ж тоді збирать скарби,
Їх нагромаджувати в скрині?
Ні, краще книгу шанувать,
А злото кинуть недолуге,
Бо книга швидше може дать,
Поправши смерть, життя нам друге.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я був завжди і є дитина…

Я був завжди і є дитина:
Люблю життя, як матір сина,
Люблю я сонце, карі очі,
Люблю я день, і темні ночі,
Люблю я зиму, літо, осінь,
Люблю весною неба просинь,
Люблю осінній лист багровий,

Люблю пташиний спів чудовий,
Люблю яскраві пишні квіти,
Як гомонять у школах діти –
Оце і є земне життя,
Ознака й сенс всього буття.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Десь за сивими зимами…

Десь за сивими зимами
І веселими веснами
Залишився дитинства
Острівець дорогий.

І пливу я до нього,
І напружую весла я,
Та не ближчають
Чомусь
Його береги.

Де ж дитинство

Поділося?
У літах
Загубилося.
І, як всі,
Не безсмертний і я,

Та на радість свою,
Щоби серце
Кріпилося,
Щоб життя
Не згубилося –
В неспокійних онуках
Я себе впізнаю.

3.10.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ніч глибока, влігся вітер…

Ніч глибока, влігся вітер.
Все затихло уві сні.
Вдалині ледь-ледь помітно
Світить вогник у вікні.

Ніч, як чорне покривало,
Та не збочить стежка-путь.
Хороше на серці стало,

Що тебе чекають-ждуть.

Так приємно відчувати,
Що комусь потрібен ти:
Жде дружина, діти, мати…
Треба вогник берегти.

Де б не довелося бути
Від домівки вдалині,
Серце завжди гріти буде
Вогник в рідному вікні.

13.12.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua