Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про Україну

Коли погляну я навколо…

Коли погляну я навколо,
Я бачу села, бачу поле,
Вітчизну бачу я свою.
Чи то садок, чи тополина –
Усе це рідна Україна,
Яку я з горем впізнаю.
І, може б, не впізнав, та люди,

Які збігались звідусюди,
Повідали її ім’я.
І чорний люд, і ця руїна…
Невже це ти, моя Вкраїно,
Мій біль і радосте моя?

1943
Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

…Тільки б вирватись зміг із словес-бур’янів…

…Тільки б вирватись зміг
Із словес-бур’янів,
На добро
Обернути події,
Щир відчути
Людської душі і ланів
Не на шпальтах газет,
А на ділі.
Бути сином землі
У краю, де родивсь,

Де оспівана кожна билина,
Аби день мій з дороги
Ніколи не збивсь,
Не гірчив мені спогад полинно.
В пориваннях моїх до ясної мети
Не зреклася щоб блудного сина
Й не зазнала ні сліз,
Ні образ, ні біди
Незалежна моя Україна!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

До рідного слова торкаюсь душею…

До рідного слова торкаюсь душею,
Боюсь очорнити чи зрадить його.
З цих слів наша мова, пишаємось нею –
Це музика й пісня народу мого.

Без неї не зміг би на світі прожити,

Не зміг би помітить земної краси,
Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,
З якого стікають краплинки роси.

Вона – джерело й найчистіша криниця,
З якої черпаю натхнення й снагу.
Вона кришталево дзвенить і іскриться,
Я нею тамую духовну жагу.

У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, – це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Дощу дай, Боже, тепла дай, Боже…

Дощу дай, Боже, тепла дай, Боже!
Плодися, земле, – Христос поможе.
Та не дай, Боже, гроз, ураганів,
Засух, розрухи, війни, вулканів.
Зерно посіяв – роди, пшениця,
Ячмінь і жито – всяка пашниця.

Доглянь уважно – пожертвуй снами –
Не заростають хай бур’янами.
Зерно дозріло – треба косити:
Будем багаті, будемо ситі!
Хліб уродило, цілюще зілля –
Будем з піснями, будуть весілля.
Будуть весілля – з’являться діти.
Як не пишатись, як не радіти.
Діти – основа міцності, слави.
А будуть діти – буде й держава.
Щоби розквітла, як цвіт калини,
В дружбі, в злагоді вся Україна!
У дружбі жити усім народам,
Хай буде воля, мир і свобода!
Щоби планета не знала крові,
Будьте щасливі, будьте здорові!
Пошли нам, Боже, щоб все збулося,
В неволі жити не довелося!
Амінь.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Вицвіла, злиняла осока…

Вицвіла, злиняла осока,
Очеретом заросло болото,
Потемніло дзеркало ставка,
А яке довкілля скрізь було тут!

Там верба, красуня на весь гай
У ставкові полоскала віти,

Тут дзвенів джерельця водограй
І купались, бавилися діти.

А тепер лиш туга на душі,
І вразлива згадка за минулим.
Не передаси цього в вірші –
Все у чорній прірві потонуло.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я крихітка хліба…

Я крихітка хліба,
Я крапелька моря,
В колоссі
Мале я зерня.
Прапрадідів земле,
У скруті і горі
Ніколи тебе
Не зміняв.
Штиками прошита,
Заюшена кров’ю,
Обпалена шквалом вогню –

Уклін тобі, земле,
З палкою любов’ю,
Ні в чому тебе
Не виню.
У горі і скруті
У світі єдину
Нікому тебе не віддам.
I горе, і радість,
Моя Україно,
Ділитимем все пополам.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Молитва за Україну

Прихилюсь до поля з золотим колоссям,
Прошепчу молитву, знану з давнини:
Від стихій помилуй, – тебе люди просять,
Від кривавих боєнь, Боже, борони!

Дай здоров’я й силу, і достаток в хаті,

Щоб була щаслива рідна сторона,
Щоб канули чвари, а в руках дзвеніли
Кришталевим дзвоном келихи вина!

Щоб хилилась долу гронами калина,
Щоб завжди буяла чарівна краса,
Щоб лилася рідна мова України
Джерелом потужним, чистим, як сльоза!

Чим нас подивує це тисячоліття?!
Відведи стихії, нас не накажи.
Хай забудуть люди жахи-лихоліття –
Просимо уклінно, Боже, поможи!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Поэзия

Проснется ль день над пламенным востоком
И землю оживит живительным лучом,
Погаснет ли заря на западе далеком, –
Всегда мы с ней, всегда вдвоем.
Мы любим с нею плеск волны сребристой,

Мерцанье звезд в лазурной высоте,
Ночную тишь среди степи душистой
И песни соловья в прохладной темноте.
Сошлися мы в полях родной Украйны
И в жизни все мы делим пополам…
О, наш союз исполнен чудной тайны,
Неведомой другим, понятной только нам.
В минуты светлые мы жизнь благословляем,
В часы тяжелые мы делимся тоской,
И никогда друг друга мы не покидаем –
Всегда вдвоем, рука с рукой.
Друг друга любим мы так свято, так глубоко,
И чувств не тратим мы в пустых речах.
Она – мой светлый друг и близко, и далеко,
И на земле, и в небесах!

1861

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я в шістдесят почав лиш розуміти…

Я в шістдесят почав лиш розуміти,
Що так люблю Україну мою,
Люблю її, як матір люблять діти,
І їй себе з любов’ю віддаю.
Будь на чужині, у далині від дому,
Присвячую, Україно, тобі

Своє життя і сенс буття в цілому.
Одна у мене в серці ти єдина,
Навіки матінко моя, я твій.
Якщо ж в борні жорстокій я загину,
То присвячу тобі останній подих свій.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Перейду я бродом…

Перейду я бродом
Річку на світанку,
Там, де сплять городи
Тихим літнім ранком.
Там, де роси білі
Полягли на трави,
Там, де зеленіє
Молодість отави.
Де прощебетали
Ластівки дитинства,

Там, де познавали
Ніжність материнську,
Там, де юність стала
На окріплі ноги,
Відкіля послало
Нас життя в дорогу.
Це куди ми знову
Маєм повернути,
Щоби рідну мову
Зовсім не забути.
Дорогу абетку,
Мову солов’їну,
Мову наших предків,
Мову України.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua