Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про війну

Гроза ударила над плотом…

Гроза ударила над плотом,
Розбурхався у небі грім,
А ми не кинули роботу
І не сховалися у дім.
Ми тільки починали жити,
На ноги зводилися ми.
Хотілось всім побачить світу,

Що гримкотів за ворітьми.
Фашисти виждали й напали,
Та нам під ворогом не жить.
Нам грім на голови навали
Не так іще загуркотить.

1941
Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Свято перемоги

Вони у битві чесно полягли –
а іншого ні вибору, ні змоги.
Вони загинули. Але перемогли,
бо віддали життя для Перемоги.
Живу їх пам’ять вік шануєм ми,
увічнивши ув обеліск безсмертя.

Та кулями пробитими грудьми
не зупинити ворогів упертих.
Загиблих поховали між беріз,
в їх шепоті і онімілім співі,
ішли у бій – не витирали сліз,
а закипали у священнім гніві.
Перемоглі! І радість між епох:
біля рейхстагу, сильні, благородні,
гриміли радістю величних перемог
в найвищім щасті – щасті всенароднім!
Тож в дні не забуваймо вікові:
здійнявши стяг, хто впав подовж дороги,
нам перемогу здобули живі;
у день осмути – свято Перемоги!

Автор: Анатолій Таран; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

В шахи грають падишахи…

В шахи грають падишахи.
Коні, тури і слони…
Пішаки… Ну, словом, шахи.
Королі – ото вони.
Гра азартна, дика, люта,
бо на рівні йде владик.
Тільки слово «шах» почути –

з шахівниці смертний крик.
Не з дубів різьблені лиця –
люди там стоять живі.
Й не дощана шахівниця –
поле смерті у крові.
Від Євфрату й до Євфрату,
там, де людство світ творив,
брат вбива такого ж брата
задля шахової гри.
Вже упав останній лицар:
коні впали, й пішаки,
й королі – на шахівниці
падишахські двійники.
А гравці у позолоті
чи сховалися за мур,
чи у небі в вертольоті
шлють загін нових фігур.

Автор: Анатолій Таран; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Голодне літо по війні…

Голодне літо по війні,
Сідає сонце за горбами.
Як пам’ять про недавні дні,
Село чорніє димарями.

Хати згорілі. Криниці
Стримлять у небо журавлями.
Жебрак із посохом в руці

Бреде з порожніми торбами.

Услід йому валують пси.
Удови, сироти, каліки
Відводять очі: що даси
І чим зарадиш чоловіку?

І се-таки, хто мав, давав
Сухар останній, картоплину,
Узваром діда напував,
Ніс огірок чи цибулину.

Старий усе побожно брав
І далі йшов, і десь у полі,
Зітхнувши, стомлено сідав
На сизі трави охололі.

Над ним займалася зоря,
Туман сріблясто колихався.
І чорний кусень сухаря
Медовим пряником здавався.

Автор: Микола Луків; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Прожектор пам’яті в мені…

Прожектор пам’яті в мені
Горить сильніше з кожним роком,
У темнім полі ненароком
Висвічує дитинства дні.

Вони злітають навесні
Над сівачевим добрим оком,
Як рівня жайворам високим,

Що ночували в борозні.

Вогонь залізний серед нив
Ще крилець їм не опалив,
Не спопелив іще солдата,

Який, не зрадивши зерну,
Ліг у чорноземлю сумну,
Що нам судилось досівати.

Автор: Віктор Кочевський; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Моління Венері, щоб захистила Кіпр від турецького війска

Красо богинь, улюблена Кіприно,
Амура нене, Грацій і Утіх,
Всещедра мати радостей людських,
Всього живого зародку й причино!
Ідянко, Аматузо, Еріцино,
Рятуй свій Кіпр від турок, знищуй їх.

Хай Марс поникне до грудей твоїх,
Голуб його, цілуй його невпинно.
Не допусти, щоб варвар навісний
Сквернив безжально острів рідний твій,
Жени війну від любої колиски;
Ти вчиниш так: переказ нам повів,
Що землю, і той світ, і смертних, і богів
Очей твоїх святі скоряли блиски.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Війна

Доля орана, переорана,
Зморшки-борозни на лиці.
Щастям збіднена, горем зморена,
Від осколків – одні рубці.

З смерті вирватись поталанило,
Спогад траурний, геть гіркий.

Все калічило, било, ранило –
Пережовано дні, роки…

Доля мічена, покалічена,
А виною всьому вона –
Тричі проклята, в смерть приречена,
Душогубка людей – війна.

Доля орана, переорана…

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua