Коли навколо все одноманітне,
Ти не знаходиш сил та співчуття.
Квіти в’януть, щоб знов розквітнуть.
Пильніше придивися до життя.
(більше…)
Всі записи з ТЕГом: Вірші про життя
Пливе життям суб’єкт спесивий,
Мовляв, дивіться, я щасливий.
Собою тішиться завзято,
Здоров’я є і грошенята.
Зовсім нова крутенька тачка,
На сотню га маленька дачка.
Все має, все моя утроба,
Та причепилась несподівано хвороба.
Померкло все: пиха, і дачка,
І стала непотрібна тачка .
Не стали в замок їздить гості,
Усе болить: нутро і кості.
Враз став немилим білий світ,
Бач, зник і схуднув паразит.
Тепер він скаржиться на долю,
Мовляв, творить вона сваволю,
Та коли сам сваволю гнув,
Проте, бач, зразу ж і забув.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Одійшли молодії літа
І в снопах золотії жита.
Вже дозріла червона калина,
Потяглися обози до млина.
Ген, у вирій птахи відлітають,
До весни милий край покидають.
Скоро осінь барвисто-багряна,
До отави торкнулась коса,
Над рікою мандрують тумани,
Діамантами сяє роса.
Все, прощається літечко з нами,
І зникає чарівна краса.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Час не можна продати
И не можна купити,
Час не можна забрати
Й не можна убити.
Він спиняється в нас,
Коли вийде наш час,
Час земного буття на Землі.
І душа, вже без нас,
Без тілесних прикрас
Геть полине в туманній імлі.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Два кольори, дві пісні,
Одне людське життя
Повік в коханні чистім,
Як матір і дитя.
Червоний цвіт калини –
То радощі буття,
А чорне, неодмінно
Гіркота й каяття.
Так і живуть донині,
Як темна ніч і день,
Обидві господині,
Та – горя, Та – пісень.
Добро і зло парадом,
Крокують мир з війною,
Свята любов і зрада
Вік поруч між собою.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Люблю я весняні легенькі морози,
Люблю, як дитина сміється крізь сльози,
Люблю все живе на землі і вітаю,
Бо кожну дрібницю в житті пам’ятаю.
Яке ж це велике благо – буття,
О, як цінувати нам треба життя,
Кохати, сміятись, блюсти себе строго,
Бо щастя буття нам даровано Богом!
Ми діти господні розумні й ледачі,
Та тільки Господь наш безмірно терплячий.
Все може простити, бо ми його діти,
За нас навіть смерть Він зумів претерпіти,
Ти лиш зупинись і звернися до Бога,
Легкою завжди твоя буде дорога.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Как трудно жить: мала зарплата
И у детей нет перспективы,
Все, так сказать, мои активы
На щи уходят и квартплату.
А хочется: чтоб хлеб да с маслом,
И у детей чтоб был свой дом,
Чтоб под иконой не угасла
Свеча, зажженная отцом…
Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Наш мир, увы, не безупречен
И мы не безупречны в нем:
Дело не в том, что он не вечен,
И кто красив в нем, кто увечен,
А в том – как в мире мы живем;
Какие ценности мы любим?
Каким мы молимся богам?
Достойны ли мы званья – люди,
Коль припадаем к сапогам,
Что нас и топчут и пинают,
И ваксой импортной воняют?
Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Ще сад є. Тиша в нім і тінь.
Не все ще сказано уголос.
Ще в’ються бджоли золоті
І достига на сонці колос.
Ще дід живі. Ще ми малі,
А мама молоді і сильні.
Ще став сільський не обмілів –
Між вербами такий красивий!
Ще за городами ярок –
Глибокий і якийсь тривожний.
Ще не життя в нас, а урок,
Й не все на тім уроці можна.
Ще десь попереду дощі.
Ще нам взуття – лише про свято…
Ще так далеко до душі
І так у всім душі багато.
Автор: Наталка Поклад; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Просто – рушник на стіні,
Просто у глечику жмутик васильок…
Ми в світі – корінні,
Ми в ньому – гарні, надійні, красиві!
Просто – книжки, книжки…
«Ну і коли прочитати їх, мамо?!»
Тяжко – мов дотик руки, –
Як цього досить… і як цього мало.
Просто – життя прибій…
Чую! ловлю! на великих рівняюсь!..
Доле, ти навіть не грій –
Ти лиш вітрами наповнюй вітрило.
Автор: Наталка Поклад; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua