Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про життя

Напуття – Лола Марфіна

Коли навколо все одноманітне,
Ти не знаходиш сил та співчуття.
Квіти в’януть, щоб знов розквітнуть.
Пильніше придивися до життя.
(більше…)

Пливе життям суб’єкт спесивий…

Пливе життям суб’єкт спесивий,
Мовляв, дивіться, я щасливий.
Собою тішиться завзято,
Здоров’я є і грошенята.
Зовсім нова крутенька тачка,
На сотню га маленька дачка.

Все має, все моя утроба,
Та причепилась несподівано хвороба.
Померкло все: пиха, і дачка,
І стала непотрібна тачка .
Не стали в замок їздить гості,
Усе болить: нутро і кості.
Враз став немилим білий світ,
Бач, зник і схуднув паразит.
Тепер він скаржиться на долю,
Мовляв, творить вона сваволю,
Та коли сам сваволю гнув,
Проте, бач, зразу ж і забув.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Одійшли молодії літа…

Одійшли молодії літа
І в снопах золотії жита.
Вже дозріла червона калина,
Потяглися обози до млина.
Ген, у вирій птахи відлітають,
До весни милий край покидають.
Скоро осінь барвисто-багряна,

До отави торкнулась коса,
Над рікою мандрують тумани,
Діамантами сяє роса.
Все, прощається літечко з нами,
І зникає чарівна краса.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Час не можна продати…

Час не можна продати
И не можна купити,
Час не можна забрати
Й не можна убити.
Він спиняється в нас,
Коли вийде наш час,
Час земного буття на Землі.
І душа, вже без нас,

Без тілесних прикрас
Геть полине в туманній імлі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Два кольори, дві пісні…

Два кольори, дві пісні,
Одне людське життя
Повік в коханні чистім,
Як матір і дитя.
Червоний цвіт калини –
То радощі буття,
А чорне, неодмінно
Гіркота й каяття.
Так і живуть донині,

Як темна ніч і день,
Обидві господині,
Та – горя, Та – пісень.
Добро і зло парадом,
Крокують мир з війною,
Свята любов і зрада
Вік поруч між собою.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Люблю я весняні легенькі морози..

Люблю я весняні легенькі морози,
Люблю, як дитина сміється крізь сльози,
Люблю все живе на землі і вітаю,
Бо кожну дрібницю в житті пам’ятаю.
Яке ж це велике благо – буття,

О, як цінувати нам треба життя,
Кохати, сміятись, блюсти себе строго,
Бо щастя буття нам даровано Богом!
Ми діти господні розумні й ледачі,
Та тільки Господь наш безмірно терплячий.
Все може простити, бо ми його діти,
За нас навіть смерть Він зумів претерпіти,
Ти лиш зупинись і звернися до Бога,
Легкою завжди твоя буде дорога.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Как трудно жить…

Как трудно жить: мала зарплата
И у детей нет перспективы,
Все, так сказать, мои активы
На щи уходят и квартплату.

А хочется: чтоб хлеб да с маслом,
И у детей чтоб был свой дом,

Чтоб под иконой не угасла
Свеча, зажженная отцом…

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Наш мир, увы, не безупречен…

Наш мир, увы, не безупречен
И мы не безупречны в нем:
Дело не в том, что он не вечен,
И кто красив в нем, кто увечен,
А в том – как в мире мы живем;
Какие ценности мы любим?

Каким мы молимся богам?
Достойны ли мы званья – люди,
Коль припадаем к сапогам,
Что нас и топчут и пинают,
И ваксой импортной воняют?

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ще сад є. Тиша в нім і тінь…

Ще сад є. Тиша в нім і тінь.
Не все ще сказано уголос.
Ще в’ються бджоли золоті
І достига на сонці колос.

Ще дід живі. Ще ми малі,
А мама молоді і сильні.
Ще став сільський не обмілів –

Між вербами такий красивий!

Ще за городами ярок –
Глибокий і якийсь тривожний.
Ще не життя в нас, а урок,
Й не все на тім уроці можна.

Ще десь попереду дощі.
Ще нам взуття – лише про свято…
Ще так далеко до душі
І так у всім душі багато.

Автор: Наталка Поклад; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Просто – рушник на стіні…

Просто – рушник на стіні,
Просто у глечику жмутик васильок…
Ми в світі – корінні,
Ми в ньому – гарні, надійні, красиві!

Просто – книжки, книжки…
«Ну і коли прочитати їх, мамо?!»

Тяжко – мов дотик руки, –
Як цього досить… і як цього мало.

Просто – життя прибій…
Чую! ловлю! на великих рівняюсь!..
Доле, ти навіть не грій –
Ти лиш вітрами наповнюй вітрило.

Автор: Наталка Поклад; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua