Читаю правила життя,
Воно постійно вчить новому.
Кида тебе немов дитя,
Жартує,б’є,сліпить доскону.
Продовження
Вірші про життя
Вірші від Liuda Pavlikovska
Обожнюю світ і людей у ньому…
Обожнюю все,що живе..
Емоції,пристрасть,страждання і втому,-
Обожнюю все,що в нім є.
І мить цінувати щасливу навчіться,
Немов би в останній це раз.
Звук тиші і дотик,п’янкий аромат.
Цінуйте! Живіть! У цей раз.
Продовження
Вірш – Vitalii Kurilyuk
Це зізнання само
Мені в думку лягло
Я живу вже давно
Но не второпав одно
Чуму мені не все одно
На те що буде й було
Воно мені все дало
Но немаю нічо
Продовження
Напуття – Лола Марфіна
Коли навколо все одноманітне,
Ти не знаходиш сил та співчуття.
Квіти в’януть, щоб знов розквітнуть.
Пильніше придивися до життя.
Коли навколо сірі фарби
І обрій затягнуло каяття,
Веселкою зійде все, що варте
Уваги того плинного буття.
Здіймись до неба та дивись очима.
Ти кажеш: – “Тільки темні хмари в
відчутті.”
Вдивись уважніше, ось біле сяйво лине.
Саме так усе минає у житті.
Припини! Не треба висновків сміливих.
Не заважай душі своїй зростать.
Усе довкола плинне! Особливо
Важливо шлях свій гідно подолать.
Не мають значення і роки. Весна завжди долатиме сніги.
Роби, хай невеликі, проте кроки.
За зіркою натхнення свого йди.
Пливе життям суб’єкт спесивий…
Пливе життям суб’єкт спесивий,
Мовляв, дивіться, я щасливий.
Собою тішиться завзято,
Здоров’я є і грошенята.
Зовсім нова крутенька тачка,
На сотню га маленька дачка.
Все має, все моя утроба,
Та причепилась несподівано хвороба.
Померкло все: пиха, і дачка,
І стала непотрібна тачка .
Не стали в замок їздить гості,
Усе болить: нутро і кості.
Враз став немилим білий світ,
Бач, зник і схуднув паразит.
Тепер він скаржиться на долю,
Мовляв, творить вона сваволю,
Та коли сам сваволю гнув,
Проте, бач, зразу ж і забув.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Одійшли молодії літа…
Одійшли молодії літа
І в снопах золотії жита.
Вже дозріла червона калина,
Потяглися обози до млина.
Ген, у вирій птахи відлітають,
До весни милий край покидають.
Скоро осінь барвисто-багряна,
До отави торкнулась коса,
Над рікою мандрують тумани,
Діамантами сяє роса.
Все, прощається літечко з нами,
І зникає чарівна краса.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Час не можна продати…
Час не можна продати
И не можна купити,
Час не можна забрати
Й не можна убити.
Він спиняється в нас,
Коли вийде наш час,
Час земного буття на Землі.
І душа, вже без нас,
Без тілесних прикрас
Геть полине в туманній імлі.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Два кольори, дві пісні…
Два кольори, дві пісні,
Одне людське життя
Повік в коханні чистім,
Як матір і дитя.
Червоний цвіт калини –
То радощі буття,
А чорне, неодмінно
Гіркота й каяття.
Так і живуть донині,
Як темна ніч і день,
Обидві господині,
Та – горя, Та – пісень.
Добро і зло парадом,
Крокують мир з війною,
Свята любов і зрада
Вік поруч між собою.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Люблю я весняні легенькі морози..
Люблю я весняні легенькі морози,
Люблю, як дитина сміється крізь сльози,
Люблю все живе на землі і вітаю,
Бо кожну дрібницю в житті пам’ятаю.
Яке ж це велике благо – буття,
О, як цінувати нам треба життя,
Кохати, сміятись, блюсти себе строго,
Бо щастя буття нам даровано Богом!
Ми діти господні розумні й ледачі,
Та тільки Господь наш безмірно терплячий.
Все може простити, бо ми його діти,
За нас навіть смерть Він зумів претерпіти,
Ти лиш зупинись і звернися до Бога,
Легкою завжди твоя буде дорога.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Как трудно жить…
Как трудно жить: мала зарплата
И у детей нет перспективы,
Все, так сказать, мои активы
На щи уходят и квартплату.
А хочется: чтоб хлеб да с маслом,
И у детей чтоб был свой дом,
Чтоб под иконой не угасла
Свеча, зажженная отцом…
Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua