Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про життя

Я проліском весни заголубію…

Я проліском весни заголубію,
З зерняти колосочком проросту,
Осіннім листячком забагрянію
Сніжком біленьким землю замету.

Я ніч і день, я сонечко і тиша,
Мороз і холод, дощ і вітровій.

Я горизонт, блакиті неба – крила,
Я світло світл у світі світовім.

Я полум’ям горю, горю – не тлію,
Бушую дні і ночі багаттям.
Інакше бо не можу, не умію,
Тому я невмируще, я – життя!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

А калина цвіте…

А калина цвіте сніжно-молочним цвітом,
А калина цвіте, як тоді, як колись…
Ти за мною ходив, наче тінню, слідом:
Пригадай, як в коханні навіки клялись.

Знов калина цвіте у світанкових росах,

Знов калина цвіте, як колись, як тоді…
Сліпучо-білий сніг мені фарбує коси,
Ніби вчора були молоді-молоді.

А калина цвіте сніжним квітом, о, нене,
В тихім танці на вітрі кружля білий цвіт.
Хай усім все життя буде ліпше, ніж в мене,
Хай в душі не гірчить цей калиновий плід!

Ось поглянь, подивись – дивовижно зелене,
Аж струмує, бринить, соком повниться світ.
Все довкола цвіте, але вже не для мене –
Що було, то пройшло, і гадати не слід!

Що було, то пройшло, і гадати
Даремно не слід!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Повільно кружляє листочок тополі…

Повільно кружляє листочок тополі,
В повітрі дзвенить, шелестить,
Даремно радіє, що вирвавсь на волю –
Вона йому вже не блищить.

По вільному полю, осінньому гаю
Ганя його вітер, терза,

А він безпорадно притулку шукає –
Сумує, тремтить, замерза.

Зірвавсь необачно, щукаючи долю,
Завіявсь за межі села.
А та спокусливо-примарлива воля
До згину його привела.

Ось так у житті і між нами буває –
Зробив необдуманий крок,
А потім сумління всю душу терзає –
Навік непоправний урок.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Снігова завія, напрочуд густа…

Снігова завія, напрочуд густа,
Обвіває вії, обгорта вуста,
Тане і повільно по щоках сповза,
Незалежна, вільна, чиста, мов сльоза.

Хочеться всосати її чистоту
І запам’ятати істину просту:

Справедливо й чесно все життя пройти,
Чистоту стерильну в серці пронести.

І не сором людям глянути в лице,
Де б ти не знаходивсь – пам’ятай про це.
У щоденних буднях свято бережи, –
Непорочність серця, чистоту душі.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

За туманами літ даленіють дитинства причали…

За туманами літ даленіють дитинства причали,
Озирнутись не встиг, а вже старість у очі ячить.
Чи ті жив, чи не жив – прудкі роки галопом промчали.
На життя терезах мізерна лишилася мить.

Проте суть не у тім, що літа журавлем пролетіли.
Головне, як ти жив, що ти бачив хороше в житті:
Жахкий скрегіт війни страшним болем пронизував тіло,
Вкрав і радість, і сміх, і дитячі літа золоті.

Все в житті пережив: стогін, жах від жорстоких репресій,
Голод, каторгу, смерть і трухлявий млинець з берестка.
Їм людина ніщо й не потрібно їм інших професій –
Револьвер, куля в лоб – не здригнеться, не схибить рука.

Ось отак і прожив, за життя назшкрібав копійчину,
Та знайшлися ділки – обікрали без всяких причин,
Як раптово помру, вже не куплять мені домовину,
Бо на старості літ залишився фактично ні з чим.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Бринить струна осіннього проміння…

Бринить струна осіннього проміння,
Засмагле листя на вітрах дзвенить.
А час летить в прийдешні покоління,
Його й на мить не можна зупинить.

Легкий вітрець торкає серця струни,

В душі багряно осінь догора.
Ми вчора ще були з тобою юні –
Сьогодні вже на скронях срібло гра.

Та прожиті літа не стануть тліном,
Не ятрить серця гострий смуток-щем.
Хай час летить в прийдешні покоління –
Ми в світ оцей повернемось іще.

Народимось намистечком калини,
Краплиною ранкової роси,
Фіалкою і листом тополиним,
Щоб рідний край не згаснув без краси.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Заплелось в чотири пори року…

Заплелось в чотири пори року,
Закрутилось колесо життя.
Ніби став маленький світ широкий,
І роки, мов коні ті, летять.

Спокій навіть уві сні не сниться,
Що не день – бурхлива течія.

Що просить в життя, за що молиться?
…Тільки б завжди поруч – ти і я.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ось так впаду і захолону…

Ось так впаду і захолону,
Та в вічність я не відійду.
З німого вирвуся полону
І на землі життя знайду.

З’явлюся квіткою у лузі,
А чи комашнищем в бору.
І якщо будуть в мене друзі,

Я буду жити, не помру.

Я буду жити й ви зі мною
Будуйте злагоди курінь,
І збережемо силу й долю
Для всіх прийдешніх поколінь.

Тож не руйнуйте, не ламайте
Земного килима життя.
Лелійте і оберігайте
Для нас, для них, для майбуття!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Швидко спливає миття спілкування…

Швидко спливає миття спілкування,
Боже, як швидко спливає життя,
Довго тривають години чекання,
Миттю проходять хвилини буття.
Бачу щасливе і світле дитинство,
Юність і молодість бачу свою;

Ніжно плекаю в собі українство,
Мову кохаю і пісню мою.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Спостереження

Якось воно в житті буває,
Де двоє б’ються, третій користає.
Бідняк у бідності багатий,
Багач живе в старенькій хаті,
Крутий в багатстві жебракує,
А бідний в бідності жирує.

Чому це так? Я всіх питаю,
Та відповідь ніхто не знає.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua