Поезія України

Сучасна українська поезія


Всі записи з ТЕГом: Вірші про зиму

Вітер холодний розгнівано дмуха…

Вітер холодний розгнівано дмуха,
Поміж дворами реве завірюха.
В полі стежинки, шляхи замітає,
В лісі галявини снігом латає.
Сиплються з неба сніжинки сріблясті,
Так любо серцю це диво пухнасте.

Сніг укриває ялинки маленькі,
Щоб було тепло їм і затишненько.
День коротенький і довгая нічка,
Тенькає сумно голодна синичка:
Де б поживитись? Та марно шукає…
Місця тепленького й їжі немає.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Десь весна у полях заблукала…

Десь весна у полях заблукала,
Небо в сірій, холодній імлі,
То зима нашу весну украла
І сховала під снігом ЇЇ.
Не бажає, щоб сонце світило,
Щоб співали у лісі птахи,
Розстелила по небу вітрила,

Ледь не лопне від злої пихи.
Та я вірю, розвіються хмари,
І повернеться наша весна,
Подарує весняні нам чари
І розквітне калина рясна.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Зимовим сном глибоким…

Зимовим сном глибоким
Заснув старий наш сад.
Під небом синьооким
Застиг, як у строю солдат.
Але той сон не вічний,
Він тільки до весни.
Веселі бруньки – вічки
Заснули восени,

Та пройде холод лютий,
Сніги зійдуть за мить,
Ручай, морозом скутий,
З весною заговорить.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Бабуся на веретено мотає сурову нитку…

Бабуся на веретено мотає сурову нитку,
За піччю цвіркун сюркоче, і спить на лежанці кіт…
Худий і заспаний місяць в малу заглядає шибку,
А в хаті, мов літо, пахне засушений липовий цвіт…

Від лекцій та від конспектів я тут, як ніколи, далека.
Чекає на діда вечеря, поставлена в теплу піч.
За вікнами – заметілі далекий тривожний клекіт.
… Бабуся на веретено мотає зимову ніч…

Автор: Лариса Семко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Білими пелюстками заіскрився сніг…

Білими пелюстками заіскрився сніг,
Ватяними згустками на подвір’я ліг.
Сад, мов диво-музика, аж тамує біль
Ця ніким не тронута біла заметіль.

Стишу крок, замріяно в казку задивлюсь,

В білий пух, розвіяний, думкою втоплюсь,
Захлинусь побаченим, з місця не ступну,
Мріями збагачений, в заметіль пірну.

Захмелію казкою зимної пори,
Вірами, надіями ріки розцвіли,
Віхола-метелиця стан мій обійма,
Сніг в замети стелиться – зимонька-зима.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Падає на землю таємничо…

Падає на землю таємничо,
Ніби казка, що тамує біль,
Білий сніг, і нас с тобою кличе
В віхоли стерильну заметіль.

Стрімголов у снігові замети
Ми пірнаєм, мов в перини пух,

Розігралась віхола й відверто
Б’є в лице, аж забиває дух.

Не лякають буйні сніговії
Розпашілі молоді літа,
Тож нехай вирують заметілі
І в снігах кохання розквіта.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua