Збірка віршів від Вікторія Веретюк

Сила кохання

Пригорни моє відчайдушно,
Розтопися у моїх очах,
Моя гострота радше в душу
Ладна знищити море відваг.
Нівелюй мої рамки й кордони,
І дійдемо ми пішки Парижа,
Будем тішитись вежі і людям,
Котрі щирі, бо просто так треба.
Летимо ми на крилах кохання,
Бо літак, звісно, завше не нам,
В ньому скажеш нещирі зізнання,
А в польоті усміхнено так.
Продовження

Віршій від Сергія Пташника

Не сумуй.

Не сумуй, все буде добре.
Не розлий вода нам долі,
Що стоять, як дві тополі
На однім життєвім полі.
Вір завжди, що біль минеться,
Із пітьми зійде світанок…
Я зустріну в тебе ранок.
Вдінеш на чоло серпанок.
До плеча щока торкнулась…
Вся в обіхмах…Теплий подих…
Ми пливем в життєвих водах
І зійшла з душі негода.
Продовження

Вірші Юрія Доліньского. Друга збірка.

Людмила Салтан.

Вона пише всіляку прозу,
І заразом малює картини!
Коли отримує натхнення дозу,
То світлішою стає днина.

Вона використовує його сповна,
Здавалося б в таких різних захопленнях!
Але ж така вона не одна,
Обдарована Богом у протилежних творчостях.
Продовження

Вірші від Людмили Маренко

«Осіння сповідь»

Вже осінь, листя облітає,
така чудова тишина.
Красива жінка, незаміжня,
сидить у скверику одна.

А тут колись весна буяла,
магнолія навкруг цвіла
і її серце зігрівала –
вона закохана була.
Це тут вони колись зустрілись,
удвох ходили по росі
і їм здавалось ніби зорі
до ніг попадали усі.
Продовження

Вірші Рімми Овчаренко

У сучасній країні, в серці Європи,
Дорослих людей косить хвороба:
Від рідної мови їм щелепи зводить,
А від сусідської — різко проходить!

Так мови своєї вони лякаються,
Щосили від бідної відбиваються,
Що довелося, поки ще жива,
Призначити мові захисника.
Продовження

Вірші від Михайла Невідомського

Твоє життя

Твоє життя – коротка мить;
болить, помреш, переболить….
Усі досягнення і цілі
знайдуть майбутні у могилі….

Твоє життя – коротка мить;
ти пробуєш його прожить
точніше, по чужим слідам
ідти туди, де славлять спам….

Який у тебе там є графік?
Застряг в кущах старенький «Рафік»…
Тобі бажають щастя ніби,
коли ти їх вдягаєш німби…

А там Ісус пішов на хрест…
Пішов, бо то його протест…
Хоч раз подумай ширше, друже,
і відшукай у тілі душу…
Продовження

Вірші від Ruslan Barkalov

Вона була помилкою

Вона була помилкою
Моїм коханням,сенсом, долею
Наче для Паганіні скрипкою
Була для мене цілою вселеною

Вона була моїм коханням
Така одна тільки моя
Була моїми і силою і біллю
Гірким душевним каяттям

Вона була просто ілюзією
Для мене й грішною й святою
Моєю внутрішньою силою
Моєю помилкою й долею

Вона була моїм талантом
Моїм продовженням і вірою
Моїм і критиком і другом
І так солодкою неволею
Продовження