Людмила Салтан.

Вона пише всіляку прозу,
І заразом малює картини!
Коли отримує натхнення дозу,
То світлішою стає днина.

Вона використовує його сповна,
Здавалося б в таких різних захопленнях!
Але ж така вона не одна,
Обдарована Богом у протилежних творчостях.
Продовження →

«Осіння сповідь»

Вже осінь, листя облітає,
така чудова тишина.
Красива жінка, незаміжня,
сидить у скверику одна.

А тут колись весна буяла,
магнолія навкруг цвіла
і її серце зігрівала –
вона закохана була.
Це тут вони колись зустрілись,
удвох ходили по росі
і їм здавалось ніби зорі
до ніг попадали усі.
Продовження →

Все ніяк не можу.

Я хочу цьому світу сказати щось важливе,
Та все ніяк не можу це зробити!
І те моє відверте і сміливе,
Чомусь безсиле потрібну думку відкрити.
Продовження →

У сучасній країні, в серці Європи,
Дорослих людей косить хвороба:
Від рідної мови їм щелепи зводить,
А від сусідської — різко проходить!

Так мови своєї вони лякаються,
Щосили від бідної відбиваються,
Що довелося, поки ще жива,
Призначити мові захисника.
Продовження →

Мій рідний край…

Мій рідний край, моє життя,

Берези, клени, чисті ріки…

Безмежна, первісна краса

Я не забуду це вовіки.
Продовження →

Твоє життя

Твоє життя – коротка мить;
болить, помреш, переболить….
Усі досягнення і цілі
знайдуть майбутні у могилі….

Твоє життя – коротка мить;
ти пробуєш його прожить
точніше, по чужим слідам
ідти туди, де славлять спам….

Який у тебе там є графік?
Застряг в кущах старенький «Рафік»…
Тобі бажають щастя ніби,
коли ти їх вдягаєш німби…

А там Ісус пішов на хрест…
Пішов, бо то його протест…
Хоч раз подумай ширше, друже,
і відшукай у тілі душу…
Продовження →

Вона була помилкою

Вона була помилкою
Моїм коханням,сенсом, долею
Наче для Паганіні скрипкою
Була для мене цілою вселеною

Вона була моїм коханням
Така одна тільки моя
Була моїми і силою і біллю
Гірким душевним каяттям

Вона була просто ілюзією
Для мене й грішною й святою
Моєю внутрішньою силою
Моєю помилкою й долею

Вона була моїм талантом
Моїм продовженням і вірою
Моїм і критиком і другом
І так солодкою неволею
Продовження →

Сила слова

Не скупіться на добре слово,
Хай воно розірве нашу тишу.
Бо вона- як німого мова,
Убиває всередині душу.
Ти зрозумій, що на заході дня
Доведеться поговорити.
Бо все одно вся душа твоя,
Мов людина, що прагне жити.
І нехай не на гарній ноті,
Але менше брехні і фальші.
Не являй ти себе в польоті,
Якщо зовсім не вмієш літати.
Будь сильніше усякої болі,
І прощай проти власної волі.
Не дивись ти так сумно удаль,
Бо у цьому твоя лиш печаль.
Лікує не час, не думки, не терпіння.
Лікують слова, такі чесні й правдиві.
Продовження →

Тримаю впевнено АК

Тримаю впевнено АК в руках,
Неволя – це моя ціль в думках.
Приклад до плеча і погляд вперед,
Один до одного, все точно, я – Архімед.
Продовження →

Нецілована

Я пам‘ятаю твій поцілунок,
Який ніколи не був у мене на вустах.
Я знаю у тебе було безліч коханок,
Але коли ти зі мною, я немов птах.

Нецілована я тобою,
Але завжди в твоїх думках
І нехай я в твоєму серці давно похована .
Все одно знаю, що я в твоїх найпотаємніших закутках…
Продовження →