Поезія України

Сучасна українська поезія


Титаник 1912 р. Джек і Роза – Володимир Біньковський

Титаник 1912 р.
Джек і Роза
останній шлях його чекав,
паромом по атлантичному океані,
найбільшим кораблем світу на той час,
називався Титанік,
у якому вічне кохання,

то була ніч,
повз нього дівчина пробігла,
її звали Роза,
яка хотіла покінчити з собою,
він прикинувся рятувальником,
у переполошених очах,
цього хватило,
щоб сподобатись їй,
того романтичного юнака, звали Джек,
взявши її за руку,
промовивши, не бійся, довірся мені,
я тебе ніколи не відпущу,
то були істинні слова героя,
але настояще кохання,
затонуло на дні океана,
лиш портрет залишився від нього,
з скарбом на груді.

28.02.2017

© Володимир Біньковський

Залишити коментар

Ваш імейл не опублікують.

Ви можете використовувати ці HTML теги та команди: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>