В глибокій заплаві…

В глибокій заплаві видзвонює осінь –
Злинялий рогіз, очерет, осока,
А ми, смаглолиці, замурзані, босі,
Цікавимось всім від зорі до смерка.

Ось верби розчахнуті від бурелому,
Аж гірко дивитись на біль їх і щем,
Ось тужно вихлипує річка Коломак
Над їхнім корінням в лозі під кущем.

А вечір густішає, змішує фарби
І кутає річку в пуховий туман,
Неначе у нього ховає ті скарби,
Якими наділений щедро лиман.

Стомилось усе. Ані вітер, ні шерех
Не прийдуть невабом в хлоп’ячії сни.
Дрімає крутий, затуманений берег
Та в плесі купається місяць ясний.

А вранці, дивись, де й поділася втома.
І знов зазирає нам в очі блакить,
І сріблом виблискує річка Коломак,
І радість, мов пісня, у серці бринить.

26.11.1988

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)