Який чудовий пташиний спів…
Так любо слухати, а й навіть милуватись,
І сонечко всміхається вгорі,
Дощ накрапає, – напевно треба здатись.
І мокнути під теплим тим дощем,
Напевне, це і є великим щастям
Від себе ми ніколи не втечемо,
А світ змінити все ж, я вірю, вдасться.
Отой маленький, що живе у нас:
Забути всі образи і печалі,
Спіткнувшись – знов вставати і йти далі.
Який же швидкоплинний час!
Те все, що є в житті – не випадкове.
Надійся, вір, живи, люби і мрій,
І сльози лий, та тільки не від горя, –
Від щастя плач – на все є Божий план.