Вічність – Анастасія Куркіна

Як довго плине час
людського існування,
Для кожного із нас –
Це більше покарання.

Він нього не втечеш,
Не матимеш ти змоги.
Для тебе не буде меж,
Але стане більше тривоги.

Ніхто ніколи не мав думки,
Як довго плине вічність ота.
Всі намагались вести розрахунки,
Насправді ж істина одна.

Вічність – це єдина мить,
І кожен собі обирає,
Як правильно її творить
При цьому терпить, згорає.

Всі намагаються переломити,
Мати вічність у себе в руках.
Ніколи не зможе істота зробити
Так, щоб все існувало навколо мас.

Вона сама обирає долі,
Для кого сильні, для кого – кволі.
І тільки тоді будеш радіти доволі,
Як зможеш зрозуміти суть її волі.

Звичайна ж людина
Не має причини,
Вести міркування
Щодо простої істини.

Вона живе на світі,
Не гадаючи марно,
Коли її довгий час
Вже перестане світити бездарно.

Адже для кожного з нас
Вічність стає особиста
І, не маючи, дорогих прикрас,
Вона насправді дзеркально чиста.

Всі хоч раз в житті
Замислюються щодо неї,
Але ніхто ще не зміг
Скорити вічність до ноги своєї.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)