Вірш – Vitalii Kurilyuk

Це зізнання само
Мені в думку лягло
Я живу вже давно
Но не второпав одно
Чуму мені не все одно
На те що буде й було
Воно мені все дало
Но немаю нічо

Розігнавши весь страх
Що жив у думках
Я літав наче птах
На останніх порах
Все було як у снах
І бажаний волії смак
Її любив як дурак
Розбивавши все в крах

Я напевне не знав
Скільки сили втрачав
Но ось час цей настав
І я душу віддав
Щоб літом замерзав
І вже більш не зігрівав
Ворон серденько вкрав
Щоб більш я не літав..

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)