Вірші – Сергій Бухвалов

Стан душі

Буває так, що стан жахливий
Всередині усе болить
Ніщо не тішить та не гріє
Бо в голові усе гримить

Все що навколо непомітне
І пустота гризе тебе
Думки, як ворог в твоїм світі
В пітьмі втонуло гарне все.

Веселка більше вже не тішить
І квіти, й люди, й все що є
Вже стало зовсім не помітне
Наче в Шеол ця подорож веде.

Ти все ненавидиш і мислиш
Як біль цю зупинити і забуть
Але коли не бачиш світла
Не вийде знайти вірний путь

Лише знайшовши цю частинку
Що десь на глибині лежить
Ти бачиш сенс, ти віриш в правду
Ти пізнаєш себе й цю мить

Лише побачивши всю правду
Діставши скарб цей з глибини
Розум, оновлений на завжди
І тіло й дух, усе творить.

Суспільство й почуття

В цей час не просто нам всім жити
Цей егоїзм, жага речей
Всі цінності наші забуті
І зостається, лиш печаль людей

Ілюзія в нас спілкування
Відсутність справжнього життя
Там за екраном щастя й успіх
Хоча, по справжньому нема

Образ успішності диктує
Що нам потрібно в цім житті
Як нам поводитись і бути
Вдягнувши маску на лиці

І де ця щирість, це прекрасне?
Про яке люди забува
Та я ще бачу й вірю, власне
В оцю любов, що в нас була

Хоч нас лаштує ця система
Вона працює, хоч кипить
Надіюсь кожен з нас побачить
Себе самого, в важку мить

Ми здатні все змінити разом
Забудьте те, що інші кажуть
Ця істина, прийде не зразу
Прислухайтесь й почуйте ви себе.

Бо в кожного є внутрішня ця сила
Любов, гармонія, бажання щастя та тепла
Ось так задумайтесь, чи варті всі ті зовні речі
Що гублять творчість і здоров’я в порожнечі

Я вірю, що любов ця щира
Врятує кожного із нас
Люби себе, та інших будеш
Залиш ти хибний шлях той і печаль.

Природа життя

Поглянь навколо любий друже
Постій, подумай й ще раз озернись
Краса усюди, навіть у калюжі
Де дощ створив маленький новий світ.

Усе живе, цвіте та пахне
Породжує нове й щось прекрасне
Усі дива та навіть, мов би чари
Дає казкова нам оця земля.

Буває, ти стоїш та мислиш
Як таке може бути взагалі
Усе немовби досконале вийшло
І створене, неначе генієм у голові.

Як все живе на цьому білім світі
Росте та розвивається і в кінці мре
І все настільки особливе в цім різноманітті
Що просто словом, описати важко це буде.

Так кожен з нас є унікальним на землі цій
Своє це тіло, розум, всі емоції й думки
І лиш задуматись, що ми живемо в неймовірній казці
Маємо змогу пізнавати все прекрасне те.

Останнім часом, ми все більш віддалені від цього
І навіть гірше, ми так руйнуємо усе
Та нам природа вказує дорогу
І її наслідки, і горе що уже гуде

І варто нам задуматись, як жити на цім світі
Як віднайти гармонію, що десь раніш була
Терпіти він знущання всі не буде
Й віддасть усе з відсотками сповна.

Тому нам всім потрібно, побачити та зрозуміти
Що кожного душа – частина цього квіту
Й Руйнуючи його, руйнуємо майбутнє й певний сенс життя
Вони всі в’януть та вмирають наче квіти
І важко нам знайти у нім те вороття.

Пітьма й надія

Пітьма всередину ввійшла
І мою душу захопила
Мій світ емоцій й почуттів
В безодню ринув що є сили

І наче бачиш, чуєш все
Та сіре воно, як ті хмари
В тюрмі туман цій все росте
Він робить глибшими усі рани

Усе прекрасне і красиве
Заховане й не вирина
В цей час пітьма, гризе тебе
І ти все чуєш та страждаєш.

Стараєшся знайти десь вихід
Але не бачиш ніби все
Ти як той кріт, що виліз з ями
У день ясний, де все пливе

Але десь близько є це світло
Візьми ти просто й обернись
Люди близькі тобі сміються
І грати ці по трішки гнуться

Візьми їх доброту та радість
Побач цю теплоту і світ
Прийми себе та на додачу
Люби себе й полюблять всі

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)