Вірші від Файна Торрі

Осінній спогад

Пам’ятаю те листя попід ногами,
Лавку дубову, рідні тумани,
Бездоганні пейзажі мило дощами,
Серце щеміло, щастя незнане.

Я лишила безпеку вітру міському,
Трохи відчула волю без дому,
Щебетіння лунало так по простому,
Знову віддамся, знову п’янкому.

Бо любові не треба страху дурного,
Осінь всміхнеться, вітру святого,
Загорнула щоденник, йду до порогу,
Серце муркоче, щастя у нього.

А коханням не пахне, це не сьогодні,
Батько без крові, словом та й годі,
Пам’ятаю той промінь, миті солодкі,
Щастя без страсті нам при нагоді.

05.07.2020
©Файна Торрі

Церква

Знову дорога веде в синю даль,
Де сонцем золочена церква стоїть
З болем у серці тримає печаль
Протягом довгих веселих століть.

Доки напише молитву поет,
Художник змалює золотом стіни,
Кожен співає правди куплет,
Щоб відчувати справжньої віри.

Зникне тривога, я біля храму,
На мене чекає давно благодать,
Перед іконою я чемно стану,
Та буду тихенько молитви читать.

02.07.2020
©Файна Торрі

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)