Вірші від Ірини Замах

Щастя в кожного своє

В пориві тижнів і безглуздих днів
Нам завжди все чогось не вистачає
Здається ніби й все в нас є
Втім щастя всеодно немає

Чого ж не вистачає.. ?
скажу «в кожного свого»
Всі ми караєм долю,за найменше зло
Навіть тоді ,коли всього хватає

Та слід задуматись ,що щастя є в простих речах
Можливо цього досить..щоб усмішка з’явилась на твоїх устах?
І всі проблеми з радістю прийнялись.

Те, що глибоко в душі..

Душа більш не відчуває болю
Затерпла вся.. лиш рани свіжі ще болять
Даєш думкам тепер ти волю
Сльози не будеш проливать

Стала вся сильна ,горда й незалежна
Чудово робиш вигляд , ніби всеодно
Та серце завжди видає ,на що ти ладна
Аби все було так, як у кіно..

Кохання , поцілунки в такт природі
Нестримний погляд в очі кожну мить
І все це при любій погоді
Після такого всередині щось, немов горить.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)