Вірші від Михайла Звомліна

Хід весни

Запишалась природа красою,
Свіжим цвітом в садах зацвіла,
Хоч мертвіла в холоднім спокої
Та, зустрівши весну, ожила.

В срібних росах, в ранковому блиску
Об’являє суцвіття весну,
По краплині всю райдужну низку
Вилива в незрівнянну красу.

В небі сонце в дорозі вже новій
Веселіш, осяйніш проплива
І життя, що зачалось з любові
Так уважно теплом зігріва.

І здається, що пташка махає
Крильми дужче, бо хоче вона
Бути всюди де вже подуває
Теплим вітром грайлива весна.

КОЛИСКОВА

Нічка темна і пригожа
До нас тихо прийшла,
Дітків тихо і тепленько
Спати уклала.

І пастух новий і ясний
Вийшов в небеса,
І зірки повисипались-
Вівці пастуха.

Все затихло тільки коник
У траві співа
І крильми заворушила
У пітьмі сова.

І зеленою травою
Вітер колиха,
І вербою над водою
Злегка нагина.

А пастух той – місяченько
Хмарою накривсь
Та на вівців він спочатку
Пильно подививсь.

А он зіронька із неба
Впала в океан;
Не догледів, не догледів
Місяць ясний пан.

ПРО СМУТОК І ДРУЖБУ

Горить вогонь, а у вогні
Згорає сухостій
Та я либонь не зможу так
Спалити смуток свій.

А смуток він і не горить,
А тільки так… пече,
Потрібно нам щоб в дні сумні
Підставив друг плече.

А добрий друг – це дар небес
Без нього важко жить
Із добрим другом смуток весь
Зника, згорає вмить.

ПСАЛОМ

Блажен, хто не йде до неправих на раду
І там не ступає де мовиться зрада
Хто в Божім законі солодкість смакує
І в день, і в ночі про Закон той міркує.
Він деревом буде над водним потоком,
Яке плід приносить у пору, щороку,
І листя його не буде засихати,
Він щастя у діях своїх буде мати.
А кожен безбожник нидіє, всихає,
Його мов полову вітри розвівають,
Тому то безбожним в суді не встояти
А грішникам в праведнім зборі не стати,
Дорога бо праведних Богу відома,
А шлях вкоротиться безбожнику злому.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)