Вірші від Ольга Сумна

«Тоді працювала я тяжко…»

Тоді працювала я тяжко,
Майже не покладаючи рук.
Хотіла стати на правильну стежку,
Вивчала до іспитів різних наук.

Хотіла по світі літати,
Не так, як пташки золоті.
Вірші та книжки я писати,
Робити, що хочу в житті.

«Все марно, нічого не вийде» —

Казали усюди вони.
До них вже ніколи не дійде,
Що вирішувати цієї весни.

Та я не буду здаватись,
Вчитимусь далі вперед.
Не буду батькам піддаватись,
І буду писати куплет.
3. 3.21

«Вже все одно…»

Вже все одно,
Я не хотіла, ви зробили.
Єдиний шлях мені – це дно,
Нащо мене ви погубили?

Вже все одно,
Немає місця мені в світі.
Усі покинули давно,
Потрапила у ваші сіті.

Немає місця мені в світі,
Одна я буду назавжди.
Усі ми будемо забуті,
І не врятують, ти зажди…

Вже все одно,
І так завжди було, і буде.
Ніщо не справити давно,
Бо всі ми приходимо й йдемо.
5.13.21

«Хтось лихе про мене каже…»

Хтось лихе про мене каже,
Стану в центрі, зразу скаче.
Як прийду до класу, дражнить,
Як спитаю щось, заплаче.

Не даю волю емоцій,
Стримано йду стороною.
Я тримаюся навманці,
Всі зібралися юрбою.

Подивлюсь байдуже хутко,
Посмішка спадає вмить.
Щось поганця вже не чутно,
Он чкурнув на двір, гримить.

Бачу чорні лихі очі,
Всі тепер на мому боці.
Вже знущатися не хочеш,
Загубився він в потоці.
10.3.21

«Щось сумно зробилось мені»

Хотіла б я вільною стати,
Щось сумно зробилось мені.
Завжди тільки маю тікати,
Та я вже не знаю куди.

Я не жила, я існувала,
«Радіти потрібно весні».
Та надії більше не мала,
Не тішать мене вже квітки.

Мені призначено долю —
Сплетати зі слів вінок.
Я бачу одну лиш неволю,
Неволю — власних думок.

Ніхто уже не врятує,
Душу мою з пелюсток.
Пишу я вірші, бо сумую,
Немає інших думок.
13.3.21

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)