Вірші від Тетяни Володимирівни Кунаш. Частина №6

Вина

У чому я винна,
де моя вина?
Покажіть мені докази,
хто з вас суддя?
Адвоката мені не треба,
Я і сам собі вона.
Прокурора я бачу-
он там звіддаля.
Свідки, присяжні, люди прості-
Всі вони журналісти сумні.
Вирок є і він звучить,
Що все проти мене стоїть.

* * *

Час швидко мине
і пролетить стрілою.
Забудеться усе
І біда заросте травою.
Не потрібно ятрити душу-
це лише меч до кісток.
І все що робити мушу,
Виймати сіно з голочок.
Стрілу не вернешь в лук,
Горю сльоза допоможе.
Не зашиїш лице від мук,
Змилуйся, о Боже.

Ще…

Ще осінь. Ще навіть жовтень.
Ще не зима.
На вулиці уже сира погода,
Дощ, слиз, марнота.
Холод пробирає наскрізь
Зранені душі-серця.
І мрії жовтіють скрізь,
Як карась без води кінця.
І бореться за життя
Останній промінь тепла.
Ще наче осінь,
Ще ніби тепло
А за день- два зима…
Так холодно, мокро і лячно,
Темінь падає на свічу.
І робити уже важко ,
Стає не по плечу.

***

Ти так сказав, ніби дозволу питаєш.
А я що? Хіба забороняю?
Твоє життя, то й думай ,що робити.
Іди знімай своє прання.
Скоро вечір, дощ, гроза…
І присмаків чудова насолода.
Навчання- то дурня,
Лежачого ноги ступня.

09…19

Хіба як любиш, то чи можна предавати??
Лягати в ліжку – з іншим спати?
Не думати- гадати
Сукню розкішну вдягати,
Білизну нову купувати?
Щоправда, із сумним лицем засинати,
Думки зловісні проганяти.
Вранці радіти, ввечері знову ридати.
Себе труїти, іншим злого бажати.
Кричати, хрипіти, мудрувати…
Ненависно жити, себе зневажати.
І бути поруч завжди.
Мріяти, думати, бажати
Один одного не відпускати.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)