Вірші від Вікторії Веретюк. Частина 2

Сила слова

Не скупіться на добре слово,
Хай воно розірве нашу тишу.
Бо вона- як німого мова,
Убиває всередині душу.
Ти зрозумій, що на заході дня
Доведеться поговорити.
Бо все одно вся душа твоя,
Мов людина, що прагне жити.
І нехай не на гарній ноті,
Але менше брехні і фальші.
Не являй ти себе в польоті,
Якщо зовсім не вмієш літати.
Будь сильніше усякої болі,
І прощай проти власної волі.
Не дивись ти так сумно удаль,
Бо у цьому твоя лиш печаль.
Лікує не час, не думки, не терпіння.
Лікують слова, такі чесні й правдиві.

Я щаслива

Читай по губах: я щаслива.
Мій ясний світ належить лиш душі.
Ти скажеш: щастя неможливе,
Завжди є труднощі в житті.

Ти думаєш: сум за горами,
Немає ніяких тривог.
Минає усе це з літами,
Без щастя- пустий монолог.

Летіть разом з вітром, мої хвилювання,
А гідність буде у думках,
Хоч вірність і правда- це справжнє кохання,
А щастя- воно у літах.

Ти – моє небо

Люблю дивитись просто в небо.
Немає там ненависті й брехні.
Коли поговорити й помовчати треба,
Я дивлюсь поміж хмари, он туди.

Там світло із промінням сонця
Так безтурботно грає повсякчас.
Я хочу, моє небо, щоб збулося
Усе, про що я мрію раз у раз.

Ти- моє небо, в тобі воля й сила,
Краса і простота всіх почуттів,
Які я встигла, ті я і вловила,
Ти- моє вічне небо на Землі.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)