Вірші Юрія Доліньского. Друга збірка.

Людмила Салтан.

Вона пише всіляку прозу,
І заразом малює картини!
Коли отримує натхнення дозу,
То світлішою стає днина.

Вона використовує його сповна,
Здавалося б в таких різних захопленнях!
Але ж така вона не одна,
Обдарована Богом у протилежних творчостях.

Та якщо тут добре розібратися,
Нічим до них не схожа взагалі!
Тому що, унікальною особистістю вважатися,
Була народжена на цій землі.

Ольга Рожик.

Вона є поетеса чудова,
І до того ж ще й медик!
Її пріоритет щоб була людина здорова,
Своїм словом і душевним недугам дає втик.

Хоч я особисто її не бачив,
Але, і без цього полюбив!
Їй Бог особливу місію назначив,
Тай відмінною людиною зробив.

Вона є жінкою такою,
Що не можливо її не полюбити!
Зворушливою, справжньою, легкою,
Нехай якомога більше її зможуть для себе відкрити.

Найцінніше що маємо ми.

Мова це наше все,
Найцініше що маємо ми!
Коли ворогів на неньку несе,
Вкриває нас своїми міцними крилами.

Дзвінким голосом мовить підбадьорливу річ!
Психологічні настанови нам доносити віршами!
Немов Янгол нас оберігає день і ніч.
Створює захисне поле своїми словами.

Дарує нам безцінну мудрість свою,
Заповітом лишає: не відрікайся від мене, не цурайся мене,
Лише спільно ми вистоїмо у бою,
Тільки так нове лихо нас мине.

В сандармох роках.

Скільки колег по перу, і наших земляків по-вбивали,
Так скажімо в сандармох роках!
Але вони навіки свої сліди по-залишали,
В Україні, І в Українських серцях.

Вони виконали те що їм судилося,
Вплинули на історію неньки держави!
І тепер вже нам залишилося,
До кінця довести й нині ще ті справи.

Коли ми вже…браття коли?

От і вбили за мову,
В котрий раз вбили України сина!
Ну чому ж це стається знову і знову?
Для чого повторюється ця траурна днина?

Таки ніяк не схаменуться,
Кати нашого народу!
Все по нас човпуться і човпуться,
Від роду й до роду.

Ніяк не хочуть нас відпускати,
У своє власне життя!
Лише прагнуть постійно гвалтувати,
І відбирати найцінніше без кінця.

Браття коли ми вже розірвемо?
Це коло замкнуте й сталеве!
Та у своїй сторонці за живемо,
Як у степах і на брамах леви.

* * *
Культура це річ чудова,
Вона створює митців!
І її функціональність зразкова,
Добавляє натхнення і почуттів.

Зумій протистояти, високій, укріпись.

Україно що з тобою?
Чому ж у тебе така доля!
Навіщо постійно крижаною рукою,
Тебе від себе підштовхує воля.

Ну хто тебе так зорочив?
І накликав стільки нещасть!
Ну хто тобі напророчив?
Ще й о цю страшну напасть.

Потрібно щось із цим робити.

Хтось помирає, Хтось виїзджає,
Та народжується мало!
Нема кому в країні жити.
І Україна від цього занепадає,
Потрібно щось із цим робити,
Вже позитиву фактично не стало.

Маємо змінити ситуацію кардинально,
І не відворотно вести у плюс!
Усі шанси використати максимально,
Щоб забився відроджденої України пульс.

Я вже й наляканий сам.

Птахи залишаються у нас зимувати,
Чи радіти цьому, чи плакати нам!
Все не перестає нас природа здригати,
Я вже й наляканий сам.

Грім та блискавка серед зими,
Що ще буде далі?
Що ж це накоїли ми?
Які тепер прокручувати назад педалі.

Безсмемитний твір.

Сніг падає із гір,
І вода тече у річці!
Природа пише безсмертний твір,
Про чудові події ці.

І показує свою чарівність,
Нашого люди світу цього!
Та заодно свою відмінність,
Від іншого якогось холодного не земного.

Цим всіх нас застерігає,
Що потрібно свій світ берегти!
А то фактично кожен забуває,
Свою частку добра йому нести.

А от робити шкоду,
То звісно зась забути!
Що не отримав на це згоду,
Все ніяк не здатний збагнути.

О двадцять перше століття.

Двадцять перше століття, О двадцять перше століття!
Ну що ж ти твориш із людьми?
Все відламуєш їм добробуту віття,
І прибиваєш памороки своїми прогресивними крильми.

То дариш більше вільних можливостей,
То назад відбирає їх!
Вже й у бінокль не видно справедливостей,
Чутно лише один істеричний сміх.

Ти не в той час народився.

Юро поете-героє античний,
Ти не в той час народився!
Тобі Дев’ятнадцятий Вік більш ближчий,
Ти б в тодішніх не доліках не загубився.

І таки б пробився,
В не простий поетичний бомонд
А тут нікому не потрібний лишився,
Можливо тебе і не взнає народ.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)