Віршій від Сергія Пташника

Не сумуй.

Не сумуй, все буде добре.
Не розлий вода нам долі,
Що стоять, як дві тополі
На однім життєвім полі.
Вір завжди, що біль минеться,
Із пітьми зійде світанок…
Я зустріну в тебе ранок.
Вдінеш на чоло серпанок.
До плеча щока торкнулась…
Вся в обіхмах…Теплий подих…
Ми пливем в життєвих водах
І зійшла з душі негода.

Чекай…

Чи зможеш ти чекати,
Коли вже пройшла весна?
І літа не забагато
Було, як була одна.
Захочеш ти чекати
В ту пору, як осінь життя
Заходить до двору і хати,
Нагадуючи про небуття.
А час проминає і осінь
Пролине…
Сивіє волосся вслід.
Довкола опале листя,
Але не зімкнувся лід.
Чи будеш ти чекати,
Як зморена, в теплий дім,
Зустрінеш з порогу святом
Мене, а я буду ВСІМ.
В чеканні життя проходить.
Весь час ми чогось всі ждем.
Я буду завжди приходить,
Лиш тільки чекай мене.

Лише одна.

Мені здається, вже нема нікого,
Хто дотиком легеньким, як у тебе,
По тілу проведе дорогу,
І хвилями знесе, немов до неба.
Мені здається, так ніхто не поцілує…
Подих, неначе теплий вітер віє…
Цілунок кожен буднем не змарнуєш!
Душу і тіло аж до серця зігрієш!
Мені вже не здається…Точно знаю!
Шукати іншу, чимсь схожу не треба!
Я не захочу, не засомніваюсь…
Ніхто не зможе стати Зіркою на небі!

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)