Моїм очам, з’явилась ти.
Така без помислу, вродлива.
Така тендітна, ніжна, не проста, –
Із запахом омріяної квітки.
У котре прокидаєшся сумна, –
І наче справи всі, впорядку.
Лягаєш пізно, зазвичай одна.
Й техенько мрієш, під гітару.
Усе стає, на свої місця.
І навіть, час став не помітним.
Прекрасні мрії, й серед сна –
Стають, чимось потрібним.
Лунає музика дзвінка,
Із вуст твого фортепіано.
Ти моя, муза у віршах.
Менше ніж пізно, більше ніж рано.
(Присвячено: Наталі Капець)