Володимир Ярославський – «Зігрій мене»

Приємним словом, ти зігрій мене.
В міцних обіймах, дай заснути.
Хіба в нас є хоть щось таке
Щоб, не хотілося щасливим бути?

Зігрій іще, не докінця.
В твоїх обіймах, таємничість!
Вона така жива немов, слова, –
Що перетворюється в ніжність.

Нехай образи, що спустошують слова,
Підуть кудись у небуття!
Дороги їхні вже сумні,
І як то кажуть – не потрібні.
Я не забуду більш ніколи,
Твої зіниці синьоокі.
Вони для мене так важливі –
Як для природи квіти, білосніжні.

Я й досі згадую ті дні,
Перші обійми –
Чогось написані вірші,
І теплі губи, що тремтіли.

В мені палають почуття –
Немов вогонь палає!
І знов, написані слова:
«Я так тебе кохаю».

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)