Як упертий росточок…

Як упертий росточок
Пробивався до неба,
Так і я усім серцем
Потяглася до тебе.

Чи судилось так долі,
Що шляхи розійшлися.
Лиш надії і болі
В одне ціле злилися.

Линуть роки невпинно,
Вже ми сивими стали.
Та до тебе, єдиний,
Почуття не зів’яли.

Своє перше кохання
Крізь життя пронесу я,
А за щире зізнання
Хай мене не осудять.

6.09.2986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)