Залізяка

Стовпами Дріт прямує в далину,
Потужний струм в його пульсує жилах.
І от якось із бур’яну
До нього Залізяка заржавіла
Озвалася, конаючи з нудьги:
— Гей, Дроте!
Що ти гудеш там про роботу?
Яка робота в тебе? Ги-ги-ги!
На сонці мерехтіти?
Чи бути сідалом для гав?
Якби мені хто право дав,
Трудився б ти у мене зиму й літо!
А то порядку з вас нема:
Усю роботу
Я, надриваючись, виконую сама.
Іржею вкрилася від поту!

Чудовий дехто має хист:
Про ледарів занадто вже балака,
А сам – немов іржава залізяка!

Автор: Євген Васильченко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)