Життя часу – Роман Романович

Дивлюсь я на небо , в голові безодння
Серце окутане туманом скурботи
Моє життя – це один великий гріх
Як тягар ,що несу вже третій рік

Чому так швидко летить час ?
Куди тікає безтурботне дитинство ?
Де з друзями грав я , футбол на подвір’ї
І думав здобути професію мрії

Коли кожен день , як казка ,про прекрасне життя
Яка не знає болі і буденних страждань .
Вона вірить в добро, підкоряється долі
Відчуває те щастя , що стається навколо

Стаю я вже старшим , минають літа
Вже скоро чекає мене власна сім’я
Думки про погане розвіються попелем
І все пережите залишиться спогадом

Промине життя , як піщинка у часі
Не встигаєш зробити усе що хотів
І глибокі думки засідають по тілі
Прожити щасливо усі ці роки

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)