Зима – Микола Савосюк

Прокинувся, я рано вранці.

Дивлюся у вікно,

А там зима!

Все білим снігом замело.

А на віконнім склі,

Мороз намалював сніжинки голубі,

Виблискують вони.

І ще на склі,

Другі, малюнки чарівні.

Виходжу на вулицю,

Там, холод, хурделиця,

І лютий вітер завива.

Як той, у лісі вовк голодний.

Зима, зима, прийшла зима.

Покрились льодом,

Виблискують на сонці,

Як дзеркала.

Ставки, і ріки, і озера.

Як в казці, зачаровані,

Покриті інієм,

Стоять кущі, дерева.

Немов гірлянди срібні,

Хтось порозвішував на них.

З дерев, сніжинки,

Кружляючи мов в танці,

Тихенько падають на сніг.

Повибігала дітвора із хат.

Кидаються сніжками,

Катаються на лижах,

Ковзанах, санках.

Вони сміються і радіють снігу.

І тільки птахи,

Туляться до хат,

Синички, горобці і снігурі,

Шукають їжу у кормушках,

І ждуть кінця зими.

І хочуть вже вони,

Тепла, весни і сонця.

16.1.2020. М.В.Савосюк.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)