Моління Венері, щоб захистила Кіпр від турецького війска

Красо богинь, улюблена Кіприно,
Амура нене, Грацій і Утіх,
Всещедра мати радостей людських,
Всього живого зародку й причино!
Ідянко, Аматузо, Еріцино,
Рятуй свій Кіпр від турок, знищуй їх.
Хай Марс поникне до грудей твоїх,
Голуб його, цілуй його невпинно.
Не допусти, щоб варвар навісний
Сквернив безжально острів рідний твій,
Жени війну від любої колиски;
Ти вчиниш так: переказ нам повів,
Що землю, і той світ, і смертних, і богів
Очей твоїх святі скоряли блиски.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Річці Луар

Скажи, Луаре злий, невже-бо у відплату
За вчинене добро, за оди і пісні
Ти, варваре, поклав, як попливу в човні,
Втопить мене, у твань занурити прокляту?
А от би проспівав чи оду, чи кантату
Я будь-якій ріці на дальній чужині –
Хіба Дунай, чи Рейн, чи Ніл, чи Ганг мені
Могли б за те воздать таку жорстоку плату?
А я ж люблю тебе, пишаюся тобою,
Твоєю дивною милуюся красою.
От і повір тоді, що ти не злий, Луар.
Нещасний славолюб, ти це зробив недаром!
Втопить хотів мене, щоб зватись не Луаром,
А тою річкою, де утонув Ронсар.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Хай вам щастить, гінці пернаті…

Хай вам щастить, гінці пернаті,
Весни провісники крилаті –
І одуди, і солов’ї,
І горлиці, чиє співання
І трелі, щебет, воркування
Життя вернули у гаї.
Хай вам щастить, квітки лаванди,
Стокротки, рожі і троянди:
І ті, що роджені були
З крові Аякса і Нарціса;
І ви, чебрець, аніс, меліса,
Що в полі щедро поросли.
Хай вам щастить, рої сяйнисті
Метеликів, що в трав’янисті
Луги зелений шлях вам ліг;
І ви, бджілки золото дзвонні,
Квітки і жовті, і червоні, –
Без ліку цілувать вам їх!
Мільйон разів благословляю
Я вас у дні погожі маю,
В повітрі грайтеся яснім;
Ці ваші співи й хороводи
Прогнали бурі і негоди,
Що заганяли нас у дім.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Принцові Франціску, що входить у дім поета

Ні злотом, ні сріблом не сяє дім у мене,
З порфіру і мармуру не ставив я колон,
Розкішний горельєф не скрашує фронтон,
У залах не висять портрети й гобелени.
Та зодчий Амфіон явив свій дар натхненний:
Тут ліри дивний дзвін усіх бере в полон,
Тут бог живе один, як в Дельфах – Аполлон,
Царюють над усім чаруючі камени.
Учітесь, принце мій, багатства зневажать:
У людській приязні усі скарби лежать,
А інше все в житті – ошука і омана.
Зичливість, доброта, і правда, і закон
В печерах і гаях споруджують свій трон.
І кожна з тих чеснот в палацах – річ незнана.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Церері – буйне збіжжя нив…

Церері – буйне збіжжя нив,
Сатирам – тінь густих гаїв,
Зелений ряст – квітучій Хлорі,
Гінкого лавра Феб владар,
Плоди олив – Мінерві дар,
Кібелі – сосни темнокорі.
Зефірам – бистрокрилий літ,
Помоні – саду зрілий плід,
Наядам – рік прозорі хвилі,
І Флорі – весняні квітки.
Лиш Цітереї – сліз річки,
Солодкий біль, тривоги милі.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Узброєнням бику дала природа ріг…

Узброєнням бику дала природа ріг,
Рибині – плавники, зайцям – нестримний біг,
Могутні пазурі – цареві звірів леву,
Рисистому коню – в копитах миць сталеву,
Орлу для льоту ввись – невтомних два крила,
Повзучому гаддю – отруту для жала,
А розум мудреця мужчинам дарувала.
І тім що для жінок нічого вже не мала,
Дала їм лиш красу, щоб слугувала їм,
Замість меча й списа, озброєнням страшним.
Перед красою їх безсилі ми в двобої,
Вона сильніша всіх – богів, людей і зброї.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Від неї повіва холодною зимою…

Від неї повіва холодною зимою,
Як сніг вона сама, душа ж закута в лід.
Їй любий я лиш тим, що спів мій знає світ.
Чого ж, безумний, я терзаюсь в неспокою?
Пощо її ім’я з пихою родовою –
Прекрасний мій полон і ніжний рабства гніт?
Кохана, не дожив я ще до сивих літ,
Щоб у душі я вас не замінив другою.
Амур би не таївсь, утішне це дитя;
Не так прекрасні ви, щоб відкидать чуття
І серце зневажать в любовному пориві.
Не можу повернуть літа я молоді.
Тож сивого любіть, прошу вас, і тоді
Любитиму я вас, хоч станете і сиві.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Щоб слава по тобі пройшла в усій країні…

Щоб слава по тобі пройшла в усій країні,
Знімалась до небес хвала в потомні дні,
Перед лицем богів лише тобі одній
Я присвячу ручай, що в’ється по долині.
Хай не жене пастух отари рунопінні
На берег ручая; хай в ранки весняні
Барвисто зацвітуть троянди запашні.
Єлени іменем зову ручай віднині.
Як спраглий мандрівець там сяде відпочить
На килим буйних трав, під тінню верховіть,
Він заспіва пісень, присвячених Єлені, –
Любов’ю в ті часи вони були натхненні;
Нап’ється з ручая і пригадає вмить
Огонь, який палав у ніжнім серці в мене.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Лиши блискучий двір, де правлять фараони…

Лиши блискучий двір, де правлять фараони,
Біжи на Іордан од всіх облуд мирських,
Покинь цірцей, сирен і чарівниць двірських,
Нехай лишаються раби і їх патрони.
Ввійді у влісний дім, сама царюй на троні.
Літа стрілою мчать,то не змарнуй же їх!
Щоб мить утримати, чекать до завтра гріх.
Не жди, поки зима твої забарвить скроні.
Ти ж знаєш, що в дворі – підозра і обман,
Що там мінливе все – удача і талан,
Що правда там мала, а кривда там велика.
Лиши охотників до ловлення чинів;
Біжи в гаї й поля, в оселю німф, богів,
Де будем ми – нові Орфей і Еврідіка.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Коли у старості зимовою порою…

Коли у старості зимовою порою
За гребінь сядете надвечір при вогні
Й, співаючи мій вірш, промовите, сумні:
«Мене вславляв Ронсар, зачарувавшись мною», –
Тоді, розбуджена музичною строфою,
Служниця відкладе роботу в напівсні,
Назве моє ім’я, зітхнувши по мені,
І вас благословить безсмертною хвалою.
В могилі буду я, примарливий фантом,
В тіні зелених мирт покоїтимусь сном;
Присівши при вогні у вечори холодні,
Погордливу себе ви станере корить.
Живіть, поки живі! Ловіть прекрасну мить
І життьових троянд зривайте цвіт сьогодні!

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua